– Я розумію, це твій вибір, – продовжила вона. – Але тільки про одне тебе прошу – не будь наївною! Якщо тобі щось не подобається або не влаштовує, то кажи це чоловікові прямо в очі
– От мені ось цікаво, і від кого в тебе отакий характер?! – запитала
– Катя, ну що ти прив’язалася? Поїв, не поїв, яка тобі різниця? Я не маленька дитина, щоб мене контролювати. Тобі сина мало? Про нього дбай
– Мамо, як же ти не розумієш! Я й так працюю. Ти думаєш, що
— Доброго ранку, господине. Чим годувати нас сьогодні будеш? — Приводьте себе до ладу, зараз обідати сядемо. Я локшину домашню зварила на обід. — Це у вас обід, а в нас ще сніданок. Хто ж таку їжу на сніданок їсть? А легше нічого немає? Я б омлетик з’їла. Дівчата, що ви їсти будете? Замовляйте швидше, тітка Олена зараз приготує
— Ну що, Олено, поїхали твої “міські”? — Ліда співчутливо поглянула на подругу. —
— Тисячу на день. Якщо платиш одразу за місяць, то двадцять на місяць. Там за нею і догляд буде, і медичне обслуговування. Для нас 20 сума чимала, але, як-небудь викрутимося
— Микито, а ну сядь! Потрібно терміново поговорити! – дружина сіла за стіл, її
Звичайно, я мамі продуктів принесла, але те, що я приношу, тато не їсть. Їсть тільки те, що купує сам, замикає від неї на замок, мовляв, годувати дармоїдку не зобов’язаний. Ну не буду ж я йому уподібнюватися? Можна, звичайно, холодильник другий завести, але на що це буде схоже?
— Ой ти навіть не уявляєш, приходжу, а в них у холодильнику ящик стоїть.
– От почне гуляти Настя, тоді й прийде до мене, – казала вона сусідці. – А я що? Я, звичайно, прийму, я ж мама
Марія Іванівна сиділа біля вікна та загадково посміхалася. Вона щойно поговорила з дочкою телефоном
– Не плач, моя хороша, всі ми там будемо. Тобі напевно там самотньо одній? – перейшла вона до справи. – Моя старша дочка Юля, ну ти пам’ятаєш її
– Ну от і все, – вголос сказала Зоя і злякалася – дуже незвично
Жили вони у трикімнатній квартирі, син Денис навчався у школі, вони працювали, жили, як усі, їхня родина була зразковою. І раптом настали такі часи, завод ледве тримався на плаву, грошей не платили
Оксана в молодості була симпатичною та стрункою. Їй довелося вибирати собі чоловіка, бо Михайло
— Я на роботу. Посуд помиєш. Їжі там – на три дні. Торт можеш з’їсти. А я на дачу до тітки Ніни після роботи. У мене свято – діти виросли. Вільне життя з чистого аркуша
Пізно ввечері, коли Ліда Миколаївна вже думала, що ось-ось нарешті заскочить у душ і
— Здрастуйте. Скажіть, а де Миронівна? — Так нема її давно. Щоправда, так незвично. У липні суша стояла неймовірна, ні дощику. А тут уночі гроза страшна, гроза така, якої за сто років не було. І вже майже закінчилося все, а в самому кінці як палахкотне, так прямо в її хату
А от звідки ж взявся той Василь у їхньому селі — справді ніхто достеменно

You cannot copy content of this page