Рідне Слово – Сторінка 111

Життєві історії 0

— Я картоплю посмажила, їсти будеш? — Таке лайно не їм! — Мамо… — Що? — За навчання треба заплатити… — Не мої проблеми, ти доросла, сама заробляй! — У мене немає стільки грошей… — Ти що, недолуга дівчинка? Йди, і не стій тут як вівця

— Ну мамо, ти чого така незграбна, як та вівця? Скільки можна тобі товкти:

Життєві історії 0

— І онучат уже передчувала, — усміхається жінка. — А що? Нормальне бажання. Роки йдуть. Не в сорок же років Іринці за первістком вирушати. А тут уже майже рік зустрічаються, самі про весілля заговорили при мені

Коли в житті Ірини з’явився Назар, Зоя Іванівна щиро раділа: начебто приємний молодий чоловік,

Життєві історії 0

— Приїхала, вона мене тут же вилаяла, прямо в коридорі, за те, що я купила гостинці і принесла їх з магазину у звичайному пакеті, — згадує Марія. — А в чому треба було принести? У долоньках? У валізі? У кишенях? — перебирає подруга варіанти. — Ні, треба було взяти не звичайний пакет, а спеціальний, біорозкладний

— Так мені й сказали, що я просто погуляти хотіла, чого в сестри чоловіка

Життєві історії 0

— Ну так, та, що раніше з себе благородну панночку корчила. З усіма віталася — добрий вечір, як ви почуваєтеся? Як ваше здоров’я? Чоловік ще у неї був Ігор Іванович, такий поважний. Вусики в нього, окуляри темні. Візьме її під ручку — Оленочко, ходімо прогуляємося! Всі їм так заздрили — які високі стосунки

— Чула, у Олени Борисівни щось трапилося? — У якої Олени Борисівни? З першого

Життєві історії 0

— Всіх і турбот в мене, – міркувала вона, – курей нагодувати, та за городом дивитися. А скільки ж мені треба? Картоплю я завжди зварю, та салом затовчу. У мене в льосі, в дубовій діжці, засолені огірки й капуста є… Проживу-у

Стояла вона довго біля старої хвіртки, аж руки зморшкуваті сховала під пожухлу куфайку, і

Життєві історії 0

Наступного дня бабуся Марія всім сусідам оголосила, що онук її одружився з дуже хорошою жінкою Людмилою і доньку її удочерити збирається. І що вчинок онука вона дуже навіть схвалює, тому що він і за матір свою зозулю Лілію, і за бабку свою Зінаїду вертихвістку перед Богом борг віддав

— А як тебе звати? Га? Гучніше говори, Данилова Людмила? То ти що, чужа

Життєві історії 0

— Ми не шведи, тож нехай тепер твій колишній сам вирішує, де і з ким йому тепер жити, раз він відмовився від такої жінки! І Світлана так і відповіла колишньому чоловікові: — Ти спізнився, я подумала, що, мабуть, теж хочу чоловіка молодшого, ти ж від мене пішов

— Ну що, запросиш до себе? — Андрій запитально подивився на Світлану, і в

Життєві історії 0

На тумбочці лежали червоні троянди з колючими стеблами. А дядько Леонід, татів друг, цілував мамі руки, потім спробував її обійняти і різко притягнув до себе… Далі Коля не став дивитися, він з жахом розвернувся і помчав до своєї кімнати. З маминої спальні лунали крики: — Не чіпай мене, Леоніде, перестань, що ти робиш, зараз же припини

Колі здалося, що грюкнули вхідні двері, і він зрадів — може, це тато раніше

Життєві історії 0

До дітей невістки краще не звикати, щоб потім страждань не було. Мало що, раптом розлучаться? Ні вже, от колись у Яночки зʼявляться, тоді я і бабусею себе відчую, і наняньчуся вдосталь», — ось як

— У моєї свекрухи до онуків дивне ставлення. Ні, на словах вона їх любить,

Життєві історії 0

— А в мене сьогодні день народження, уявляєте? Для мене, мабуть, погодка на замовлення! А сусід раптом зрадів: — Та що ви? Так я зараз піонів вам принесу, у мене піони шикарні, але порадувати нікого

Марина Юріївна різко прокинулася на дачі від усвідомлення думки, що раптом прийшла їй у