— Галю, у мене спина болить. Яка картопля? — Спина! У нього вічно щось болить, коли працювати треба! А телевізор дивитися — не болить! — Так не треба було садити цю картоплю! — На мої гроші куплена дача! Мої
— Розлучаюся з твоїм батьком! Все, годі! Двадцять п’ять років терпіла! Мама стояла посеред
— Ой, діду, це ж наша Ніночка! — і Марійка обійняла її, як добру знайому. — Вони мені про вас усі вуха продзижчали, що мама, що онучка, — за чаєм розповідав Ніні Борис, син Валерії Федорівни. — Ще чайку? А я мамі посудомийку подарував, вчу її користуватися, вона веліла, щоб Ніночку не напружувати
Дарину дратувало, що мама ходить мити підлогу і прибирати в квартирах до чужих людей.
— Агов, що не чекали мене, га? — весело мовила жінка, заходячи до оселі. — Ох і люблю ж я такі несподіванки, та й я ж у вас така мама, що вміє здивувати! От як ревізор той: раз — і вже тут! — Та ми знали, що приїдете, мамо. Якби сказали точніше, коли, то я б вас зустрів, — Ігор трохи зніяковів, пропускаючи тещу до квартири
— Агов, що не чекали мене, га? — весело мовила жінка, заходячи до оселі.
— І ти поїдеш чужій тітці посміхатися? — Мамо, ну чому я поїду посміхатися чужій тітці? — Оленка теж голос підвищила. — Я поїду з донькою відпочити. І потім, я до батька поїду. Той факт, що ви розлучилися, не робить мене сиротою. Батько є, він нас кличе
— А в мене це взагалі єдиний шанс вивезти дитину на море, бо грошей
Я не хатня робітниця тобі, за собою прибирай, а ти мені не прислуга, — заявила вона Ніні. — Ти — моя компаньйонка, і живеш безоплатно на моїй території. Продукти купуємо навпіл, а ти читатимеш мені книги, у мене зір зовсім поганий, допомагатимеш по господарству, і, звісно, співатимеш, ти ж хочеш стати співачкою? У мене чудовий слух, я одразу почую фальш, тож не халтур
На відміну від багатьох своїх подруг, Ніна виросла у повній родині. Тато — успішний
— Тату, але ж це змінить усе. Спадщина, бізнес… — Денис, ти серйозно? Мова про людське життя, а ти думаєш про спадщину? — Я думаю про сім’ю! Про те, що ми будували роками! — А вона хіба не сім’я? Вона моя донька, твоя сестра. — Сестра? Тату, я її не знаю! Вона чужа! — Була чужа. Тепер буде рідна
— Володимире Петровичу, документи на злиття готові, — секретарка кладе на стіл надрукований договір.
Олег був кремезний, на вигляд розпливчастий і, звісно, обожнював смачно поїсти. При першому ж знайомстві він з’їв усе, що було на столі. При цьому не хапав, а ніби соромився і їв повільно, але Олену Петрівну не обдуриш. Вона одразу зрозуміла: такого не прогодувати, цікаво, ким він працює і скільки заробляє?
Олена Петрівна ніколи особливо не тішила себе ілюзіями. Вона була жінкою розсудливою і дивилася
Коли через п’ятнадцять років Віктор віджав у батька Алли його будівельний бізнес, татові було під сімдесят, і він був хворий. А Віктор подав на розлучення, адже Алла йому дітей так і не подарувала, а він хотів дітей, і тому він одружується з молодою жінкою, яка подарує йому спадкоємців
— Усі вільні, а ви, Алло Леонідівно, будь ласка, затримайтесь, — суворо промовив начальник
— Я в спадок синові квартиру з обстановкою залишу. Даремно ви свою розкидали. Те, що ви їм постійно допомагаєте, ніхто потім і не згадає. А мене за квартиру довго добрим словом згадуватимуть. Та й якщо я сама в старості залишуся, адже чоловіки менше живуть, ніж жінки, а Віктор старший за мене, то я зовсім сама не залишуся ніколи. У моїй шикарній трикімнатній зі мною житиме онук чи онучка, я все розрахувала
Галина Михайлівна та Валерій Іванович сиділи на кухні, допиваючи чай. За вікном шумів на
— Віднеси додому, — сказала вона, — І постав на те саме місце. Якщо він хоч ковток вип’є, більше не захоче, сам не зрозуміє чому. І не бійся, з ним нічого поганого більше не станеться, а випивати він зможе лише трохи, та й то рідко. На молодих цей заговор сильно діє і на все життя
Тетяна Андріївна йшла до сусіднього села до старої баби Зіни пішки у важливій справі.

You cannot copy content of this page