Рідне Слово – Сторінка 114

Життєві історії 0

— Мені важко, здоров’я вже не те! А він мене послав! — скаржилася днями Анастасія Володимирівна доньці. — Я йому кажу: виправляй двійки, сідай за книжки, а він мені такі слова каже, що соромно повторити! А я ж над ним, як орлиця над орлятком… — Доліталася орлиця, — каже Поліна. — Але нещодавно в мами нова ідея з’явилася: ми маємо забрати Данила до себе і виховувати

— Ну от тепер уяви, вона вимагає, щоб ми забрали Данила до себе! —

Життєві історії 0

Якось на чергове свято Ганна Іванівна вирішила зібрати всіх за одним столом. Наготувала всього смачного, заздалегідь купила подарунки. Для Дмитра обрала дорогу якісну дриль — він же будівництвом займається, точно оцінить. А от для Сергія… Довго вона думала і врешті-решт купила звичайний набір: шампунь та гель для душу

У Ганни Іванівни було дві доньки — Оля та Наталка. Оля вийшла заміж за

Життєві історії 0

— Майже сто тисяч гривень виходить. — Скільки?!! — Віктор Семенович аж окуляри на лоб зсунув. — Це за три зуби? — Там же не просто зуби вставити. Це робота під ключ, і до того ж матеріали імпортні… Чоловік похитав головою і повернувся до свого планшета

Тамара сиділа в кріслі, машинально погладжуючи праву щоку. — Ну, що там стоматолог сказав?

Життєві історії 0

— Женю, ну навіщо ти стільки наготувала? Ти хочеш, щоб ми всі об’їлися і почувалися гладкими молодицями? Що це за старосвітські уявлення про гостинність? Краще подивися, які квіти тобі Дмитро приніс. Твій Микола хоч раз дарував тобі щось подібне? Ну так, я так і думала

З самого ранку в Євгенії був просто дивовижний настрій. Вони з Миколою нещодавно побралися,

Життєві історії 0

— Таню, я вчора рибу в холодильник ставила, де вона? — гукнула з кухні Клавдія Сергіївна. — Не знаю, може, Валера з’їв. — Ну-ну, Валера… — Клавдіє Сергіївно, ну що знову сталося? — Та набридло! — літня пані від обурення аж підстрибувала. — Учора пів дня коло плити стояла, а сьогодні холодильник порожній! Я ж навіть не скуштувала нічого

— Ситуація, звісно, дивна, Таню, — мовила Марина. — Вирішується вона просто: треба роз’їжджатися.

Життєві історії 0

Нормально ти придумав! Мою спадщину продаємо і ділимо між нашими спільними дітьми, а свою ти одному своєму приготував? А нашим дітям від батька і шматочка не перепаде? — Ну, нашим ми й так допомагатимемо, — виправдовувався батько. — А мій старший син і так безбатченком ріс

— Я тобі вирішила квартиру подарувати, бабусину, — сказала мені мама кілька місяців тому.

Життєві історії 0

— Проходьте, там чай на столі і пиріжки, що мати перед від’їздом напекла. — То мама поїхала? — здивувалася донька. — Куди? — До санаторію, — озвався батько і скривився так, наче лимона заїв. — Чому саме зараз? Вона що, захворіла?

Щойно дружина поїхала до санаторію, Петро Петрович скликав термінову сімейну раду. Так і сказав

Життєві історії 0

Про свою біду Алла одразу розповіла мамі. І про суд теж. А мама несподівано зайшлася плачем: дізнається бабуся — буде нам на горіхи! Може, краще все ж таки пробачити? Ну й класичне: у вас же дитина, усяке в сімейному житті буває

— І що тепер? Терпіти заради норовливої бабці? Дурість якась! Тобі чоловік зрадив мало

Життєві історії 0

— Бабусю, дідусю, я їду від вас. — Куди ж це, дитинко? — аж охнула Тамара Львівна. — До свого хлопця, у Китай. — Та де ж ти його знайшла?! Де ми, а де той Китай? Це ж на іншому краї світу! — То й що? Ми в інтернеті познайомилися. Він мене любить і хоче зі мною життя поєднати. — Матінко рідна… заміж… у вісімнадцять років? За казна-кого?

Тамара Львівна з чоловіком Глібом Миколайовичем ростили внучку самі, без жодної допомоги доньки. Олена

Життєві історії 0

— От чому вона у вас така відлюдькувата? — бідкалася Маргарита Сергіївна, шкандибаючи слідом за невісткою. — Бабуся й так рідко заходить, а внучка тільки п’ятами накивала. Я вже далеко не молода, щоб за нею тут вашими хоромами бігати. Хотіла їй шоколадку смачну дати, але після такої поведінки — передумала

— Ну куди ти знову, Соню?! Яка невихована дитина! Ще й футболка брудна. Знову