Рідне Слово – Сторінка 133

Життєві історії 0

Що я собі вареників не наварю, чи що? — бурчав, як зазвичай, син, але із задоволенням сідав вечеряти — любив, як мати готує. До того ж Коля був уже чотири роки як удівець, тому мати й дбала про його здоров’я, і з надією розпитувала про новини

Микола після роботи часто заходив до матері, якій уже виповнилося сімдесят вісім років. —

Життєві історії 0

— А те, що ти свою дитину бачиш щодня, вона росте в нашій сім’ї. А в мене, вважай, сина більше немає. І як мені накажеш жити? — досить зло відповів чоловік. — Коли ми все це обговорювали, я не знав, що так вийде. Загалом, я хочу дитину, і крапка

— От так, виявляється, можна перевзутися в повітрі. І тепер я зовсім не знаю,

Життєві історії 0

Через курку?! — Припини діставати мене своєю куркою! — невдоволено крикнула Карина. — Я тобі казала, що справа не в цьому. У нас із тобою нічого не вийде! Коли ми одружилися, ти був уважним і чуйним, а тепер від тебе доброго слова не дочекаєшся

Уже шостий день Карина не розмовляла з чоловіком. Минулого вівторка між ними виникла дурна

Життєві історії 0

Мама приймає їх привітно: вона давно кинула пити, вирощує чайний гриб і фіалки на підвіконні, підбирає покинутих котів і вірить усяким шарлатанам. Після батька мама так і не вийшла заміж, і Олена тепер розуміє, чому: коли тобі зрадили, складно знову повірити в кохання

Найбільше Олена боїться, що з її дочкою щось трапиться. Вона перевіряє телефон по кілька

Життєві історії 0

— Усе пропало, дівчата. Мені сказали, що я запізнилася, в нашу кімнату вже поселили студентку? До чотиримісної кімнати гуртожитку технологічного інституту влетіла засмучена Свєта й повідомила цю новину. Вони тільки вчора з’їхалися після канікул — починався новий навчальний рік, черговий курс

— Усе пропало, дівчата. Мені сказали, що я запізнилася, в нашу кімнату вже поселили

Життєві історії 0

Теща того дня дочекалася Валерія з роботи й влаштувала «розбір польотів», мовляв, не маленький, треба вже просто розуміти, що живеш ти не сам, що служниць у тебе немає. Слово за слово — розгорівся неабиякий скандал

— Нескладно зовсім було б ужитися, тим паче що я знаю: це тимчасово, —

Життєві історії 0

— Мама допомагала. І морепродукти купляла на всіх. І грошима, і з дитиною. І нічого за це вона не вимагала, цінник не виставляла. Свекруха захотіла грошима отримувати? Які проблеми

— Образа до небес. Приїхали, подзвонили й сказали, що заїдемо до неї, щоб передати

Життєві історії 0

— З капустою? Мої найулюбленіші! — Діма з насолодою їв пиріжки, запиваючи ароматним чаєм, — моя бабуся теж такі пече на свято. — І моя мама теж вміє, тільки в неї не вистачає часу, щоб пекти щодня, — сказала Оленка. — У твоєї мами багато роботи й турбот. Сім’я — відповідальна справа, — сказала Ольга Іванівна, — а у мене поки сім’ї немає. І ви — моя сім’я. Ви тільки мій другий випуск будете

Дмитрик був не таким, як інші хлопці в їхньому третьому класі. На лінійку першого

Життєві історії 0

— Пілот я. Пілот літака, — так само спокійно і без нотки самозакоханості відповіла Іра. Андрій секунд на п’ять замовк, потім ще раз глянув на Ірину. — Несподівано… — Без усякої іронії сказав він. — Літак у мене невеликий французький, літаю на місцевих авіалініях, там і проживаю більшу частину свого часу, — немов виправдовуючись, продовжила Іра

— Краса ж яка! — зітхнув Андрій, набравши в легені чистого степового повітря. Ще

Життєві історії 0

Вона просто пекла оладки або пиріжки. І потім виходила з повною тарілкою у двір. Вовчику, звісно, перший шматочок, і він із задоволенням їв, бо на вулиці, як відомо з нашого дитинства, вся їжа смачніша

Рев стояв на весь двір. Вовчик Савченко упав. Ну, бо не треба вибігати надвір