Рідне Слово – Сторінка 146

Життєві історії 0

— Їжте, яблучка миті. З нашого саду. Солодкі-пресолодкі. Це сорт «коричневе смугасте». Мої найулюбленіші, — говорила Аня. Діти задоволено захрумтіли, сік бризкав на всі боки, а Федька відвів погляд і примружився. Аня підійшла до нього в останню чергу. Вона простягнула йому велике червоне яблуко й сказала: — Пригощайся, Федю. І зі святом тебе

На лавці біля під’їзду сиділи діти, як зграйка горобців. Серпневий вечір ніжно гладив їхні

Життєві історії 0

— От тепер у нас так – приведуть мені обидві своїх дітей і розважають одна одну. Я вважаю, що така тісна дружба ні до чого доброго не приведе, — бідкалася Ольга Дмитрівна. — Одна вже розлучилася, у другої до цього йде?

— От тепер у нас так – приведуть мені обидві своїх дітей і розважають

Життєві історії 0

А Тамара справді вискочила заміж за пенсіонера. Їй не було ще й тридцяти, а чоловікові стукнуло шістдесят. Різниця у віці була такою, що незнайомі могли б подумати, що вулицею йдуть під руку батько і дочка

В одному старому під’їзді зійшлися дві молоді пари. Тамара, яка щойно вирвалася з-під крила

Життєві історії 0

Не існує чоловічих чи жіночих обов’язків. Хто що може і кому що важливіше — той і робить. Головний критерій — якість. Хто краще миє посуд — той і миє. Хто краще готує — той готує. Хто краще заробляє гроші — той заробляє. Усе просто: роби те, що виходить у тебе найкраще

Коли я, молода й недосвідчена, збиралася заміж, мама вручила мені не просто благословення, а

Життєві історії 0

За сортовою полуницею та малиною до неї їхали з усієї області. Ксенія все відкладала, сподіваючись, що з’являться родичі діда Іллі, і вона зможе з ними домовитися про продаж сусідської ділянки. Платити за будинок вона не хотіла, чекала, поки він розвалиться сам по собі. І ось — дочекалася

Ксенія з тривогою дивилася у вікно, як біля сусідського побитого часом паркану зупинилася старенька

Життєві історії 0

— Не буду розводити китайські чайні церемонії. Синку, у мене немає грошей. Я ж не буду продавати речі? Мені на місяць треба приблизно 20 тисяч. Ти повинен мені допомагати

— Синку, заробітну платню отримав? — у голосі жінки тремтіла надія. Але Максим був

Життєві історії 0

— Я ж казав, треба було відразу їй усе розказати, — промовив дідусь, відсунувши недоїдений млинець. — Микола — її батько, йому й вирішувати, коли сказати доньці, — заперечила бабуся. — Ох, горе яке

— Бабусенько, а коли мама з татом приїдуть? — запитувала Ліза, не відриваючи очей

Життєві історії 0

Чоловік Альбіни — веселий таксист Володимир, хотів назбирати на свою квартиру і швидко встановив у квартирі свої порядки: економили на всьому, навіть на воді, тож з Іри брали і за воду, і за електрику, коли вона приходила прати. — Копійка гривню береже, — повторював Володимир. — Ти на нас не сердься, дуже вже хочеться свою квартиру. Сама розумієш — жити з тещею не моя мрія

Тітка вигнала Ірину напередодні весілля Альбіни. Альбіна — єдина донька тітки Катерини. Єдина й

Життєві історії 0

— Мамо, куди можна каструлю поставити? — Мамо, а вам зручно, якщо я буду в мультиварці кашу готувати? — Мамо, навчіть, будь ласка, як ви розсольник робите, а то сил уже немає слухати: у мами краще

Коли Валентина захворіла, Сергій не злякався. Возив її по лікарнях, тримав тазик, коли її

Життєві історії 0

Ех, Яночко, краще б удома мужика пригледіла, як деякі… он, сусіди наприклад… вона так собі, миша сіра… а він уже начальник… — Ти що мамо, це які навпроти? У нього ж двоє сопливих спадкоємців… — А що тобі ці спадкоємці, в Ігоря скоро стільки грошей буде, що й двадцять спадкоємців прогодує

— Ох, ну якби в добі було не двадцять чотири години, а хоча б