— Надіє, хочу заміж тебе покликати. Ти вдова, я вдівець — давай жити разом. Розумію, що рано мені вдруге одружуватися, лише пів року минуло, як жінки не стало. Та тільки несила одному, нічого не встигаю, худоби повний двір. Хлопчак без нагляду росте. Бабця стара моя дивиться за ним, та хіба вона вгледить?
Вона прокинулась і здивувалась, бо вже було пізніше ранку. Сонце світило на повну, а
Треба просто набратися терпіння і догоджати своєму чоловікові. Однак чим більше вона терпіла і догоджала, тим більше він нахабнів
Людмила, або як її кликали вдома — Людочка, була найменшою в сім’ї. Мала двох
Якби ти більше часу приділяла родині, якби не працювала з таким завзяттям, не отримувала б зарплату значно більшу за мою, то у нас все було б нормально і я б не пив
Ольга з Ромкою розписалися перед останнім курсом університету. Просто розписалися в РАЦСі без свідків
— Серпень надворі. Підживлення, прополювання, посів, полив, та овочі деякі вже підходять, ось-ось збирати. А з цими шибениками хіба що встигнеш? Вони ж цілий день бігають, шумлять, усе догори дном перевертають. Я їм і так, і сяк — на місці не сидиться
— А сьогодні, знаєш що сказали? Онуків, кажуть, вам привеземо на вихідні. А самі
Марина подала борщ, нарізала хліба, дістала сметану. — Смакота, — прицмокував Денис. — Прямо як у ресторані. Як у ресторані. Тільки в ресторані за це гроші платять. А тут безкоштовно все. — А на вечерю що буде? — запитав Василів брат
— Ні, ну не може ж бути так, що я знову буду годувати всю
— Ну от знову, сира з ковбасою як і не було! — похмуро проговорила Катя, помітивши, як малюк, сидячи з ножем і виделкою, як дорослий, спокійно поглинає шматочки ковбаси й сиру, викладаючи на свою тарілку все нові й нові порції. — Слухайте, дівчата, я не знаю, як ви, але мені якось не по собі, коли доводиться за все платити порівну, а по факту один із нас зʼїдає все майже як дорослий чоловік
— Ну от знову, — з роздратуванням промовила Катя, дивлячись на маленького Івана, який
У тебе діти вранці самі собі сніданок готують! А якщо щось трапиться? — збуджено проговорила свекруха. — Що трапиться? Костику вже дванадцять років, а Михайлику — дев’ять. Посмажити без пригод яйця й самостійно поснідати вони явно здатні
— Вставай швидше! Ти хоч знаєш, що в тебе на кухні діється?! У мене
За шашлик і продукти — з вас дві тисячі. Усе по-чесному, ми порахували. Тамара навіть не відразу зрозуміла, про що йдеться. Сергій завмер із сумкою в руці, потім ніяково перепитав: — У сенсі, дві тисячі? — Ну, м’ясо, овочі, вугілля, хліб, чай, — почала перераховувати Галина. — Зараз усе дорого. Ми завжди так робимо, коли гості приїжджають. Пенсіонери вже все-таки, кожна копійка на рахунку
Тамара із Сергієм давно мріяли про дачу. Місто втомило, хотілося мати свій куточок, щоб
— Але в нас маленьке весілля, тому що велике не потягнемо за грошима, — нагадувала свекрусі Олена. — Просто буде трохи дивнувато здаватися, якщо з мого боку будуть тільки батьки й рідна сестра з сім’єю, а з вашого — сорок людей
— Ми хочемо влаштувати невелике весілля з малою кількістю гостей і мінімальними витратами, —
Одного разу вона заявилася навіть із чоловіком і пирогом. — Ми тут подумали, чому б не посидіти всім разом? — весело сказала Марина. Я посміхнулася крізь напругу, але всередині вже відчувала: мої кордони розмиваються
Я ледь встигла відкрити ноутбук для ранкового зуму, як у двері наполегливо подзвонили. —

You cannot copy content of this page