— Перестань! Скоро прийдуть Віктор із Настею, а в мене нічого не готово! Що з тобою?! Я вже разів двадцять об тебе спіткнулася! Вгамуйся! Але кіт не заспокоювався. Він раз у раз встрибував на підвіконня, вдивляючись у темряву за вікном
— Зінаїдо Петрівно, добридень! – сусідка махнула рукою, вітаючи Зінаїду, і одразу ж знову
— Бабо, кипить… Кинулася на кухню, прибрала кришку з каструлі і… застигла, повернулася до онука: — Ти що сказав? — Кипить… — промовив хлопчик з не меншим здивуванням, бо й сам не вірив. — Миколко, ти заговорив?! Скажи ще щось! — Ба-ба… — Ах, ти мій ріднесенький! — заголосила бабуся від щастя
— Що, синочку? — запитала Надійка, ніби сподіваючись, що він ось-ось відгукнеться. Та Миколка
— Ну що ти нагнітаєш? Ну покликала мене мама на вечерю, і що? Вона б і тебе покликала, але ти сама з нею стосунки зіпсувала. А я, між іншим, чоловік. Мені, між іншим, м’ясо треба
— Дивлюся, а він справді збирається і йде! — злиться Дарина. — Спокійно так,
— Ну що, вбралася, нафарбувалася, купила тортик і ще деякі делікатеси і поїхала, подумала, чим чорт не жартує? Зустрів Галину біля воріт дачі чоловік, не дуже схожий на своє фото в соціальній мережі. І животик більший, і волосся менше, і очі в мішечках
— Анекдот, чисто анекдот, — розповідала мені знайома жінка на ім’я Галина. — Якби
— Куди встигнути? У РАЦС чи що? — запитав Артем. — Їй всього вісімнадцять, та й нареченого ще не бачили. Напевно, такий самий шмаркач… — Тату, Микиті вже двадцять виповнилося… — Треба ж, який старий
— Мамо, тату, у мене для вас новина! Бабусенько, раз уже ти тут, можеш
Я нічого не сказала, я підбігла і Ритку відтягла, Льоня навіть отямитися не встиг. Але тут босоніжки мої нові підвели мене: нога підвернулася і я стала падати, а за собою і Ритку потягнула, звалилися обидві. Ритка верещить на всю вулицю, а я все одно її не відпускаю, раз уже впали, вирішила всю злість на ній вимістити… ой, як згадаю, соромно мені досі… треба ж, так зірвалася я
Ольга зупинилася навпроти перукарні, у вікні що світилося промайнула донька її хорошої знайомої –
— Олеже, досить! Скільки можна? Я втомилася від твоїх «випадкових» візитів. Не треба дзвонити моїй мамі й каятися, просити її поговорити зі мною – не допоможе! Ми з’їхали від неї, тому що дістала тобою! Я скоро вже не витримаю, тому що всі тільки й кажуть, як Олег шкодує, як йому погано без нас, як він мріє повернути сім’ю
— Марійко! Марійко, – кричав Олег через дорогу. Марія тяжко зітхнула, поставила пакети з
— Матвійку, — питаю, — ти не хочеш цукерки? — Хочу, — відповідає, — але я вчора штани нові порвав, і мене мама покарала, сказала, тиждень буду без солодощів. Тут я вже не витримала! — Це в мами, — кажу онукові, — тиждень удома без солодощів, а в мене їж, скільки хочеш
З невісткою я посварилася, як то кажуть, “у пух і прах”. І не дивно,
— Леро, – у мою спальню засунулася голова бабусі Христини, – а в тебе вінчик є? Я оладки Христиночці посмажити прийшла. Я була розлючена: ночувати онуку мама Микити залишити в себе не могла, а притягнутися так рано через половину міста, щоб посмажити оладки й погратися з моїми нервами – легко
Ми з Микитою зустрічалися. Рік уже живемо разом. Ми не розписані. А навіщо? У
Після обіду Стас прийшов додому з величезним букетом бордових хризантем, у тон до його краватки, й повідомив Світлані, що його прийняли у фірму. А ще синочок пообіцяв їй, що вони обов’язково поїдуть до моря, адже вона ніколи не була на морі
— А Федько, виявляється, глибоко одружений… — зітхнула Світланка, сидячи на лавці в сквері

You cannot copy content of this page