І от тиждень тому вона приїхала в Україну. Хотіла, аби ми всі разом відсвяткували її ювілей, 50 років. Я так добре сваху не знаю, що вона любить читати чи одягати
Моя сваха – заробітчанка. Ну років 25 точно працює в Латвії, але там вже
Через три місяці чоловік прийшов, просив повернутися. Виправдовувався, що та дівчина нерозумна, приперлася навіщось і все зіпсувала. А він не планував із нею нічого серйозного. Але й Оксана винна, думала лише про дитину
Серпень, а погода стоїть незвично спекотна. Сухо. Денна температура за 30 градусів. Вночі трохи
– Ні! Відвідав маму, за це дякую. Але ночувати ти тут не будеш. Їдь додому, – рівним тоном сказала Ніна Василівна
Ніна Василівна готувала вечерю, коли раптом відкрилися вхідні двері. Витираючи на ходу руки, вона
— Ми не ходимо в кафе, свята відзначаємо вдома. Я смажу, парю, варю і печу, роблю сама напівфабрикати. Освоїла купу способів ситно й недорого нагодувати сім’ю. І на собі економлю пристойно: обновок майже не купую, речі для сина багато беру в знайомих, у красу теж не вкладаю, тільки на стрижку йду, коли вже не можна не йти і кінчики волосся ні на що не схожі, – розповідає про своє життя Наталя
— Це майже вся наша заначка, у нас просто нічого не залишиться. Якби сталося
— У нас, теща, – відповів чоловік Ксенії, – місця дуже мало. У маленькій спальні в доньки друге ліжко не поставити, кухня теж не варіант, а в нас у спальні у вихідні теж не дуже зручно, ми так втомлюємося в будні, що тільки й залишається, що «пустувати у вихідні», вже Ви якось без ночівлі плануйте і не надто часто, ми хочемо побути своєю сім’єю, я ж у будні їх практично не бачу, до роботи 2 години в один кінець добираюся
— А тепер вона спокійно так каже, що вирішила перебратися до нас ближче, щоб
— Ти думаєш, я повірю, що чек із магазину ти викинула ненавмисно? Знову, напевно, дурницю непотрібну собі купила і тепер боїшся зізнатися? Досить спускати мої гроші! Ти сидиш на моїй шиї, не працюєш – будь люб’язна відзвітувати за кожну витрачену копійку
— Ти думаєш, я повірю, що чек із магазину ти викинула ненавмисно? Знову, напевно,
— Мамо, а чому сніданок тільки мені? – дивується чоловік, а до мене починає доходити вся “анекдотичність” ситуації. — Та звідки я знаю, що їсть моя онука і твоя дружина, – обурюється свекруха, – я їх жодного разу наживо не бачила. Може, в них алергія на щось, може, вони це не їдять. Твої звички я вподобання я знаю, ось і приготувала тільки тобі. Продукти в холодильнику, плита – ось. Якщо щось не так, купіть у магазині. Ой, ну давай вже їж
Зібралися ми до свекрухи в гості на 5-му році шлюбу. Ну як зібралися… Нарікань
Другий сюрприз на мене чекав у холодильнику: порожні каструлі та сковорідки, в одній мисці зацвілі макарони, сало копчене, точніше, його залишки і все в крихтах. Безлад – не проблема, посуд вимила, сміття вигребла, холодильник очистила. А вже майже вночі зателефонувала свекруха. Думаєте, подякувати? Ага, зараз. Вона вичитала чоловіка за те, як погано її приймала невістка
А можна ми до вас приїдемо на тиждень, якщо ви все одно їдете на
Усе, з неї досить! Люда задула свічки на святковому торті. Зі столу принципово прибирати не стала. Жінка зібрала деякі речі в сумку і поїхала до подруги. Більше повертатися до Михайла вона не планувала
Ой, Таня, відчуваю я, що справа до розставання йде. Я не розумію, навіщо ми
— Їй мати з села домашнє варення привезла, типу її улюблене. Я тільки банку відкрив, спробувати, то вона налетіла на мене. Ледь банку об мою голову не розбила. — Яка моторошність! – обурилася Марина. — Та годі, все в підсумку добре вийшло, я тебе зустрів. І готувала колишня жахливо, не як ти. Марина, яка обожнювала куховарити і пишалася кулінарними навичками, радісно зачервоніла
Одного погляду вистачило, щоб її ноги підкосилися, а в очах потемніло. Марина вхопилася за

You cannot copy content of this page