Тож наміри сестриці приходити до нас без дзвінка і намагатися критикувати порядок і моє готування, я припинила відразу. Просто перестала двері відчиняти. У мене нічого подібного і свекруха не дозволяє собі
— Сестра просила відвезти її з дитиною до мами, – каже вкотре чоловік, –
Ремонт там був найпростіший, але це вже добре, у молодих із меблів – нічого. Тільки те, що ми з чоловіком віддали. Зять у нас не сирота. Є в нього мама. Тільки сваха моя Оксана Миколаївна із серії “не дати, а самій урвати”
— Доню, – прийшла до Лери у вихідний, – ми з батьком вирішили вам
— Це ти позбавила мене онука, – кричала мама, – своєї сім’ї не вийшло, то ти вирішила і братові життя зламати? Нічого ти не отримаєш від нас із батьком, і в цій квартирі я тобі жити спокійно не дам
Бабуся залишила нам свою квартиру на двох із братом. Брат був старший за мене
— У мене чоловік щодня знав, що вдягнути на роботу, – докірливо говорила Ірина Костянтинівна, – сорочки, краватки, все до тону підібране висіло рядочком у шафі. Для Ігоря до садочка на весь тиждень одяг у вихідні готувала, тільки встань, візьми й одягай дитину, а в тебе
— Пропозиція була дуже привабливою, – зізнається Настя, – нам із чоловіком гроші дуже
— До хати пустиш? – тільки й запитала сестра. І не чекаючи дозволу, взяла дитину за руку і стрімким кроком пройшла всередину. Поки Аліса намагалася заварити чай, Юлька її роздивлялася з-під лоба
— Дивна якась. Начебто молода, а вся сива. Очі дикі, порожні. Начебто з тобою
— Мамо, – сказала мені Оленка 4 роки тому, – я вирішила на весілля запросити родичів: тата, бабусю і двох своїх  сестер. Моя донька мала повне право на це. Я хвилювалася, але забороняти було нерозумно. Приїхали всі. І колишній чоловік, і колишня свекруха, і дівчатка 13-ти та 15-ти років – сестри моєї Олени
— Ти старша за нього на 3 роки! – вигукувала мама багато років тому,
Нещодавно Яна просто не витримала. Вона якраз привезла мамі продукти, сиділа і вимірювала тій тиск, а то в мами «мушки в очах», а та завела пластинку про другу дитину, що вона шкодувала і Яна пошкодує. — Та не пошкодую я, мамо, – в серцях відповіла донька. – Не побажаю я нікому такої долі – літніх батьків на шиї
— Так вийшло, що в Яни та Миколи з батьків залишилися тільки мами. Батька
— Ой, ляпнула я щось не так. Гаразд, ти краще наше варення спробуй. У місті ти такого точно не знайдеш! А ввечері цим самим варенням Олена намагалася пригостити Павла. — Прибери! Ніякі їхні частування я їсти не буду
— Здайте нам квартиру! Ми ж рідні люди! – просила Олену її троюрідна сестра
— Я права була, що не дала вам виховувати дитину! – заявила свекруха. – Він усього лише в гості прийшов і то його насварили, а якби жив із вами? Перетворили б його на прислугу? Не піде він більше до вас. Хочеш бачити сина? Сам сюди приїжджай. Ось так мене взагалі відсторонили від пасинка
— Беріть і виховуйте! Зрештою, ви – батьки. А я всього лише бабуся. Так
— Напої можна самим привезти, – телефонує мама Георгія майбутній невістці, – закуску частково теж. Домовся з рестораном, ми соління привеземо свої, салати різні, фрукти теж купимо. Але весілля треба. Кому сказати, що син вирішив нікого не покликати на таке свято – засоромляться ж родичі
— Подали заяву, весілля у нас призначене на середину листопада, – каже Ніна подрузі,

You cannot copy content of this page