Рідне Слово

– Усього пʼятсот гривень! – сказав син. – Я тобі зі стипендії одразу ж і віддам. Тату, ти не хвилюйся!

Дочекавшись, коли мати першою піде на роботу, Олег підійшов до батька і невпевнено сказав:

— Чуєш, усиновителю, можна запитати тебе? – Дмитрич похмуро дивився на чоловіка. – Це як же так вийшло, що з усієї вашої сім’ї тільки собака виявився людиною? Чоловʼяга мовчки дивився на завгоспа, а той продовжив: — Вітька – хлопчисько золотий. Він же з вами майже рік жив. А ти навіть словом про нього не згадав. Як же так вийшло? У собаки серце рветься, а в тебе з жінкою твоєю…? У нього ж від батьків тільки іграшка стара залишилася, як пам’ять. І не ти її віддав. Пес приніс. То хто з вас людина

— Як це, повернути Вітю? Вони при своєму розумі? Хлопчина тільки звик, усе налагодилося…

Життєві історії 0

— Тату, а мені в садочку сказали, – почав Костя і раптом видав, – що наша мама гуляє. Похмурішав батько. Але тут підійшов Захар і ляснув молодшому братові по потилиці, і по-дорослому додав: — Тату, не звертай уваги, він ще дурний. Олексій за п’ятнадцять років спільного з Богданою життя це чув багато разів. Ось тільки любив він її шалено

— Олексію, – закричала Валентина Гаврилівна, яка забігла у двір. — Що мама? –

Життєві історії 0

Чоловік визирнув із кухні, де допивав чай, і зупинився приголомшений. — Оце так! – вирвалося в нього захоплене і тут запитав грайливо: – Це куди ж ми, такі красиві?! Вона ухилялася від його обіймів, жартувала. На роботі всі дивувалися, що сталося з благородною жіночкою. Вона змінювалася з кожним днем, і кожен із чоловіків-колег, які поважали її за професіоналізм, вважав своїм обов’язком зробити їй комплімент як жінці

Зоя настільки довіряла чоловікові, з яким прожила 25 років, що, якби хтось сказав про

Життєві історії 0

Ми продаємо свою квартиру і купуємо квартиру Оксані. За квадратурою майже таку саму, як наша, щоправда на околиці. Але це нічого, Оксана згодна. Зате там житло набагато дешевше, і нам залишиться ще грошей, купити собі кімнату в комунальній квартирі, або гуртожитку. Що, нам із батьком багато треба під старість років? Юля ображено мовчала. Як же так? Адже, якщо по чесному, квартира батьків залишилася від бабусі й має успадковуватися ними з Оксаною в рівних частках. Чому ж знову така несправедливість

Юля спокійно спала у своєму ліжку, коли її розбудив звичний шум у передпокої. Спочатку

Життєві історії 0

— Ти вибач мені, Полю, але мені здається, що з твого сина вже людини не вийде – адже йому майже п’ятдесят років, а він поводиться як примхливий підліток. Мені здається, тобі потрібно відправити його у вільне плавання. — Що ти маєш на увазі? — Та з дому його вигнати, кажу! Вигнати, і діло з кінцем! Захоче їсти смачно і спати в теплі – знайде роботу

— Не зможу я, мамо, за тобою доглядати. По-перше, я чоловік, і негоже мені

Життєві історії 0

— Я… Ти… передала мені привіт із того світу… від моєї мами… Від моєї рідної мами. Я навіть і не знав про її існування. Мене виховали інші люди, які ні словом не обмовилися про те, що я прийомний. Коли ж учора ти стільки всього наговорила, адресоване мені, я мимоволі почав замислюватися про це. Потім я зателефонував батькам. Я був шокований їхнім зізнанням. Вони дуже здивувалися, що я раптом звідкись зміг це дізнатися. Мені вже четвертий десяток

— Ну що, Ольго, жива? Усе нормально? А ти не хотіла повертатися! Ігор Олексійович

Життєві історії 0

— Ви тільки починаєте жити, – сказала Лідія Матвіївна, – тільки інститут закінчили і роботу знайшли, живіть зі мною, місця вистачить. Ми й стали жити з мамою чоловіка. Ми чудово ладнали, трикімнатна квартира дісталася Лідії Матвіївні у спадок від одного з чоловіків, який встиг віддати душу Богу, поки вони були в шлюбі. Свою однокімнатну свекруха здавала, як вона казала – це її подушка безпеки, поки не знайдеться новий чоловік, на шию якого вона сяде

Старший брат мого чоловіка поїхав із дому, щойно йому виповнилося 17 років. Вступив до

Життєві історії 0

— Куди мікрохвильовку подів? — У Таньки згоріла, тато сказав віддати їй нашу, – безтурботно пояснив чоловік. — Навіщо?! – тільки й змогла запитати Іра. — Нова коштує дорого, у Таньки грошей не вистачило. Собі потім іншу купимо. Ір, ну не злись, знаєш же, що Таньці в декреті важко, а так хоч їжу зможе розігрівати без проблем. Іра вискочила з кімнати, від душі грюкнувши дверима. Втрата старої мікрохвильовки її чомусь зачепила так само сильно, як втрата грошей

Ірина відкрила застосунок банку на телефоні і не повірила очам: рахунок її майбутньої дитини

Життєві історії 0

— Так, Євгеніє Семенівно, саме так! Ця дача належить мені! Ділянку ми з Олексієм купували на свої гроші, будинок теж будували за свої тяжко зароблені та накопичені кошти. Ви взагалі тут яким боком? Коли ми днювали й ночували в селі, ви жодного разу не приїхали й допомогу свою не запропонували. А тепер захотіли щоліта в нас безоплатно відпочивати

Я звичайно підозрював, що рідня у мене нахабна, але не до такої ж міри.