Рідне Слово – Сторінка 222

Життєві історії 0

Відтоді як поїхала Валя, його життя стало нестерпним від того, що доводилося обслуговувати себе самому. До чого він не був привчений абсолютно, до своїх сивочолих, п’ятдесяти пʼяти років. Від яєчні на сніданок, обід, полуденок і вечерю нудило, а нічого іншого він готувати не вмів. Макарони чомусь перетворилися на неїстівну кашу після варіння, через що це сталося, так і не зрозумів. Він пам’ятав, що каструля завжди стояла довго на вогні, коли дружина готувала. Доводилося навіть підганяти її, щоб подала на стіл спритніше, не спала на ходу

— Ти додому їхати збираєшся, чи ні? Андрій Іванович тримав себе в руках з

Життєві історії 0

Надя привіталася і встала як укопана. А Валера запропонував їй присісти поруч із його бабусею! Була не менше здивована і Тетяна Василівна. Вона посміхнулася: — Який же світ тісний! Ось і велике місто! А кому доля зустрітися, то неодмінно буде зустріч, – уважна директорка одразу помітила в зачісці своєї молодої співробітниці гребінець. Надя вловила її погляд і густо почервоніла. — Сьогодні дивовижний день, – сказала Тетяна Василівна, – зʼявився на світ мій син, батько Валерочки. І ти до нас саме в цей день прийшла. Це добре

У Надії з дитинства було густе волосся. Усі милувалися її косами. Бабуся казала: —У

Життєві історії 0

— Сонечко ти моє, радість ти моя, тепер нам жити з тобою вічно молодими, ми не маємо права старіти! За годину квартира гуділа від радісного вереску, навколо розгубленої Ані клубочилися діти Матвія і сестри з сім’ями, і здавалося, що ніде ступити, щоб не зачепити когось. — Але ж подумувала я позбутися… яка дитина в моєму віці

— Синові моєму життя зламала! Це була найулюбленіша фраза Марії Яківни, жінки великої і

Життєві історії 0

Він був явно засмучений і мав вигляд кота, який нассав господарю в капці, але, як і раніше, явно закоханий у неї. І ось дитина народилася і розпочалися наші переговори з юною мамою

Жив чоловік. Ну, як жив — добре жив, заможно, з жінкою років на 15 старшою

Життєві історії 0

Бабуся тільки звинувачувала себе за прийняте колись необачне рішення переїхати в це маленьке місто, яке, на її думку, стало фатальним для всієї родини

Ірині з дитинства море було по коліна. У три роки пішла до садка, а

Життєві історії 0

— Катерино, що трапилося? — повторила своє запитання Тетяна, виходячи у коридор. — Нічого, не піду і все! — відповіла Катерина, залізши на диван і уткнувшись носом до стіни. Після чого почулися тихі схлипування

— Більше я до школи не піду! — крикнула з порога Катерина. Голос її тремтів від

Життєві історії 0

Недбало цілував її, і зникав. Поки його не було, за нами доглядав татів брат, дядько Микола. Наша мамка, мабуть, подобалася йому — він ніколи не говорив про це

Наш з Марійкою батько поїхав кудись на заробітки, і зник, коли я навчався у

Життєві історії 0

— Дівчата рожевий люблять, а тобі блакитний подавай. Але, на мою думку — красиво! Навіть дуже! У тебе чудовий смак, доню! Тепер треба килимок у тон

— Аню, ти всі свої речі зібрала? — Сусідка, тітка Зіна, зайшла в кімнату, де

Життєві історії 0

— Алла, ну кому ти така потрібна? Страшна, товста, ноги криві, волосся як клоччя, зуби нерівні. Пограється з тобою та кине, а ти будеш ридати. Не зв’язуйся

Але вже давно перевалило за тридцять. Все своє життя вона мріяла про просте жіноче

Життєві історії 0

— Петрику, синочку! Невже через неї ти від матері рідної відвернешся?! — Мамо, не я, а ти від мене відвернулася! – обернувся Петро в дверях. – Що поганого ми зробили? Полюбили одне одного? Чим Галя винна? Тим, що старша і діти в неї є? Ех, мамо! Себе почуй! Може й поговоримо потім. Але не зараз! Думай! Обіймаючи ридаючу Галину, Петро трясся в автобусі, що відвіз його з рідного селища, але гіркоти в його душі не було. — Що ж ти плачеш, дурненька? – цілував він мокрі щоки своєї нареченої. – Усе добре буде

— І не хвилюйся за мене, донечко! Мене тут Семен на риболовлю покликав. На