Життєві історії 0
— Бач ти, спить мужичок, і не чує, що мамуся пішла… – ледве чутно сказав дід Сергій, – пам’ятаєш, як і ми колись нашого Валерку няньчили? — А то… як учора було. Молоді тільки ми були. Здорові, сильні, веселі… Ох, були часи. Вимотало нас… – відповіла Ганна Петрівна. — Та не ний. Інші до нашого часу й не дожили. А в нас і син, і онуки, і ми поки що на своїх ногах. Бачиш, навіть дитя нам довірили, хоч і ненадовго
Бабуся Ганна і дід Сергій були найстаршими в під’їзді. Вони були старожилами чотириповерхового будинку,
Життєві історії 0
— Новосілля в нас. І до того ж мої іменини вчора були. Так збіглося… – пояснив він дітлахам і зітхнув, – ох, матуся наготувала… а мені велосипед гості подарували! Підлітковий. Я ж уже з маленького давно виріс, у шостий клас піду… Діти мовчки слухали, а найстарша з них, Аня, побігла додому, наказавши молодшій сестричці Олі не йти від лавки. Не встигли діти й занудьгувати, як Аня вийшла з невеликим кошиком, наповненим яблуками. Вона підійшла до дітей і стала роздавати всім по яблуку
Дітлахи сиділи на лавці біля під’їзду, як горобці. Серпневий вечір зігрівав їхні вигорілі за
Життєві історії 0
— Але в Маринки років із 20-ти в голові були тільки гульки, – каже Раїса Іванівна, – можливо, і не помітили б люди, не звернули б уваги, зараз багато молодих і “гучних” дівчат, але надто свіжі були ще в пам’яті викрутаси рідної матусі. Так і казали, що терен груш не родить. Син Раїси Іванівни звернув на Марину увагу, коли тій виповнилося 23 роки і її «основні подвиги» вже залишилися в минулому, але все одно майбутня свекруха не зраділа майбутньому оформленню стосунків сина і Марини
— Бісить те, що вона зараз буквально господиня становища, – каже Раїса Іванівна про
Життєві історії 0
— Сиділа вдома понад півроку, проїдала те, що заробила, навіть, я б сказала, не особливо заощаджувала, – відповідає Валентина Федорівна подрузі. – Тепер, начебто, на роботу вийшла. Запитала онука, скільки мама отримує, до самої ж Юлі й не підступишся. Він, звісно, точної суми мені не назвав, але я й сама не вчора зʼявилася на білий світ. Ну скільки може отримувати лаборант звичайний? Ну явно ж не мільйони! — Ну постривай, зараз відпочине трохи і буде щось інше собі шукати
— І не сказала б я, що там дуже вже вагомі накопичення вона зробила,
Життєві історії 0
Звісно, зважитися на розрив із чоловіком після майже 15-ти років шлюбу Христині непросто, але що ж робити, якщо чоловік уперто повторює: — Я з тещею жити ніколи не мріяв. Щойно вона на поріг – так я за поріг. Вирішуй сама, я свою думку сказав. Найцікавіше полягає в тому, що трикімнатна квартира, де мешкають Христина, її чоловік і їхній 11-ти річний син, належать матері дружини, тій самій тещі, проти повернення якої на її ж законні метри зараз так заперечує чоловік
— Я вважаю, що він мені просто руки викручує, ставлячи перед таким вибором, –
Життєві історії 0
— Який там відпочинок… Кредит за побутову техніку повертати. Коли я його брала, хіба думала, що доведеться виплачувати самій, без чоловіка? Я стала такою нервовою, зриваюся через дрібниці, на дитину нещодавно ні за що накричала і сама розплакалася
Ми з подружкою сиділи в кафе. Я вирвалася на пів годинки з роботи і
Без категорії 0
Звичайно, вона допоможе. Борщ – будь ласка, котлети – із задоволенням, оладки – з радістю! — Привіт! Ну ось, прийшла, як і обіцяла. — Вона вперше увійшла до квартири за відсутності Валентини Василівни
— Мамо, навіщо так далеко? А я? На два тижні один? А поїсти? — Ярослав зазирнув
Життєві історії 0
Кішка не відповідала і лише дивилася на нього сумними зеленими очима. Одного разу він навіть затнувся, повертаючись із магазину з покупками
— Діду, адже вона так і лежить, — голос Марківни звучав жалісно, ​​крізь сльози.
Життєві історії 0
— Погано людині самій бути. А це, мабуть, племінниця. Ось тільки як вони не схожі з тіткою Дашею. Та тиха, а ця бовтанка, тільки її й чути, голос не вщухає
Наталя вставила ключ у замкову щілину рідної квартири. Робочий день з його метушнею був
Життєві історії 0
— Коли жінка кохає, у неї на обличчі свято. А на обличчі твоєї Ані я ніякого свята не бачу. Не знаю, чим вона тебе зачарувала, але
Андрій зателефонував мамі і повідомив, що квартиру купив і скоро одружиться. — П’ять років

You cannot copy content of this page