Ви з глузду з’їхали, чи що?! Дівка ж росте! А ну, як потім зірве її?! Накоїть справ, і хто відповідатиме? Ти, Нінко? Чи Олег? Він, хоч і батько, а ти тітка – але не можна так! Треба пояснити дитині, куди мати поділася! — І що я їй скажу? Мамо, вона – дитина! У неї має бути дитинство! А не ось це все
— А Наталка вже знає? – голос бабусі був сповнений невдоволення і прихованої погрози.
На столі була і запечена риба, і курка, і численні салати. Тоді я нарахувала п’ять салатів, не менше! Виявилося, що на балконі на нас чекають два торти, причому значного розміру. Але й гостей було чимало. — Ти чого закисла? – з докором подивився на мене чоловік
— Чому ти так мало приготувала? – обурювалася свекруха, – хіба так гостей зустрічають.
— Іди вже, – сміється мама, – там у газетці котлетки й хліб, бери із собою. Ееех, як же добре, що в мене такі молоді батьки, мама, як дівчисько, вона, коли сміється, її верхня губа піднімається до носа і видно білі рівні зубки
— Тітко Катя, а Вітька вийде, – чую я голос свого друга, Володьки. Він
— Господи, спаси і збережи його! Скільки б тобі не було років, синку, хоч шістнадцять, хоч сорок, для мене ти назавжди залишишся дитиною і я завжди хвилюватимуся за тебе… Серпневий день уже вступав у свої права. Небо було чистим, без жодної хмаринки
Сталася ця подія років десять тому, але запам’ятала я її на все життя. Ми
Куці палісадники з гнилими, давно не фарбованими парканчиками, крива лавочка, зарослий чагарником і кропивою колись гарний дитячий майданчик. — Що задивилася? – запитала сусідка баба Тоня, яка ще пам’ятала Риту малятком, – дитинство згадала? — Так, вірно. Тільки тоді все було доглянуто, пофарбовано, а зараз – джунглі кропиви і лопухів… Сумно якось
Рита повернулася після інституту з обласного центру до свого рідного містечка. Вона і сумувала,
— Виходило в нього виходили суцільні копійки, – згадує Лідія Семенівна, – а інший раз і набагато менше, ніж він отримував, працюючи на “дядька”. Пропоную: купіть хоч ліжко, нехай не шикарне, а то спите на підлозі, як безхатьки. Що ти
— Розуму не прикладу, – зітхає Лідія Семенівна, – як можна так жити! 5
— Я не розповідав тобі, бо не вважав це чимось важливим, але за рік до нашого знайомства від мене колишня моя дівчина носила дитину, і ні, у нас не зʼявився малюк, вона зробила переривання. Тож я можу мати дітей, це стовідсотково! Шукай причину в собі, а я по лікарях ходити не збираюся, у мене все нормально
— Свекруха з цього приводу взагалі не хвилювалася, та й чого їй? У неї
— З батьками я і поїхала. У рідне селище. Перші тижні після зради чоловіка я й не пам’ятаю зовсім. Лежала, відвернувшись до стіни, благо про дітей було кому піклуватися. А потім гуляти мене мама стала випроваджувати. Збираюся, одягаюся. Що таке? Джинси звалюються
Познайомилася я з нею зовсім випадково, у косметичному салоні. Струнка, модна, дуже доглянута жінка.
– Ти де таке золото знайшла? – тихенько спитала у сестри тітка Люда. – Моя ж ні риба ні м’ясо. Вічно мовчить і оченятами блискає, аж бісить
– Юлю, до нас мама збирається у гості. – Вадим акуратно зайшов на кухню.
Ольга планує прийняти за дочку Ніну, ставши їй матір’ю за документами
– Цю залишай, – задоволено посміхнулася Ніна, коли батько повернувся додому. Ішов він недалеко

You cannot copy content of this page