– Ну, все гаразд, чого плачеш. Хороший хлопець у тебе такий, міцний. Доньку хотіла, мабуть? Нічого, прийдеш потім і за донькою. – Я залишу його… Не забиратиму.
– Зоя, вам дитину приносити на годування? – Ні, я ж казала. Відмову писатиму.
– Пощастило тобі із Зіною, Іване. А я ж перший до неї залицятися почав. А потім ти собі її забрав. Жив би зараз я і не тужив, – мрійливо сказав Ігор, найкращий друг Івана. – Моя он все худнути хоче. Супи та салати їм одні…
Іван Васильович все життя прожив в селі. Працював трактористом. І от на роботі він
– Іду, бабусю, – ліпить онук зі снігу незрозуміле звірятко, – Хвіст тільки дороблю і прийду
Баба Катя сьогодні з ранку пече пиріжки з капустою, муркочучи щось собі під ніс.
– Вам, мабуть, зраджує чоловік, так? – спокійно продовжував директор. – А як ви здогадалися?! – ахнула жінка
– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – звернувся Олексій Петрович до своєї секретарки. Через
Мені стало так шкода цю дитину, розуміла, що й моя вина є у тому, адже якби я їй тоді допомогла, все склалося б інакше
З чоловіком Павлом ми маємо двох дітей: старший син Василь і молодша донечка Марічка.
Тоді Олексій сказав, щоб я йому віддала і 100 гривень, які він заплатив за мій обід
З Олексієм ми познайомилися, коли обоє приходили в кафе на обід. Ми працювали на
– Олю, я дома! Зустрічай гостей! – чоловік у передпокої допомагав Тетяні з речами, а потім вони всі разом спокійно пройшли у нашу вітальню
Я старалася думати, що ж це всього лише на один єдиний день. Ну ж,
Красуня – очей не відвести від неї. От тільки підійти не наважувалися близько – надто гордою була вона та вміла спрожогу будь-кого відшити
Як Оксана йшла селом, то всі парубки озиралися їй услід. Пишна, туго заплетена довга
Молода дружина постійно вимагала грошей на різні дрібнички, ридала, що втомилася від побуту, хоче на море, постійно надзвонювала мені дізнатися, коли я прийду з роботи додому
Ми з Христиною побралися дуже молодими, адже зустрічалися ще зі школи. Потім обоє вступили
Батьки спочатку зі мною навіть говорити не хотіли, але потім вирішили мене відправити народжувати до бабусі з тіткою в селище і жити там, щоб люди менше поганого про мене та них говорили
Минула вже багато років, я маю дорослу доньку, але часто думаю про минуле. Я

You cannot copy content of this page