Рідне Слово – Сторінка 275

Життєві історії 0

— Оце так канікули! – розсміялася вона, – схоже, ти вирішила валятися в ліжку сьогодні до обіду. А в мене сніданок уже охолов. Ходімо. Твоя улюблена рисова каша, є і омлет, і какао… Таня кисло посміхнулася і кивнула. Вона не хотіла, щоб мама помітила її поганий настрій. Дівчинка встала і почала одягатися. Але маму нелегко було провести

Микита взяв шефство над Танею майже одразу ж, як вона переїхала в його двір.

Життєві історії 0

— Що мила, зовсім тяжко? — Тяжко, – просопіла носом Олена. — А що так? — Діток хочу, а Бог не дає. — Погано, – зітхнула старенька. – А просила? — Мільйони разів! — Добрих справ Бог від тебе, значить, чекає. Ось, як дочекається, так і дасть. Не горюй. Бог знає, що робить. І своєю тремтячою рукою старенька перехрестила Олену

Олена знала, що на батьківщині чоловіка її не люблять, і їхала туди з важким

Життєві історії 0

Так от, Ванько, з того світу веліли передати, що твоя матінка проти. — Чого це – проти? – сторопів Іван. — Проти того, щоб із тобою на небесах зустрічатися. — Чому це? — Не знаю. Мені тільки веліли передати її слова. Кажуть, матінка тобою незадоволена. Сказала, поки ти останню справу не доробив, до неї – навіть не мрій. — Яка ще остання справа?! — Ти сам маєш знати

Іван уже другий день почувався недобре. При цьому він особливо не засмучувався, а навпаки,

Життєві історії 0

І тут приїхав Роман, найкращий друг іменинника. Він був із якоюсь дівчиною. Вони сіли за стіл, і поводилися розкуто й вільно. Гості вдавали, що все нормально, одна Аліна не могла збагнути, що відбувається

– Аліна, нас запросили на базу відпочинку в гори. Єгор із дружиною вирішили відзначити там

Життєві історії 0

– Ну так, у нас дещо тісно, хоча, звичайно, можна пожити й у нас, твоя кімната, Дмитрику, досить велика, це поки що. А потім можна взяти квартиру в іпотеку, – задумливо сказала мама. – У нас є деякі накопичення, їх вистачить на початковий внесок. Напевно, і Дінині батьки зможуть вам трохи допомогти

Цього суботнього вечора Лідія Миколаївна та її чоловік Михайло Антонович чекали сина з його

Життєві історії 0

— Ти що тут робиш? – запитала я без особливої дружелюбності. — Як що, – здивувалася Тоня. – У гості приїхала. Ти хіба не рада? — Та не дуже, – чесно зізналася я. — Ти ж вічно кажеш мамі, що я даремно тебе за купівлю будинку лаю. – Мої слова Тоня пропустила повз вуха. – Так ось ми і приїхали до тебе відпочити на природі. Може, я не права, і купівля будинку дійсно мала сенс

Я вказала рідній сестрі на двері, і мені абсолютно за це не соромно. Підозрюю,

Життєві історії 0

– Оленка твоя одружилася з багатим папіком, який у бізнесі вже років двадцять. А я тільки початківець. У мене поки що вкладень більше, ніж чистого прибутку.

Сашко повернувся додому та застав дружину перед дзеркалом. Вона приміряла нову дублянку. Крутилася і

Життєві історії 0

– Дарина, ти ж нормальна. Хіба тобі складно? 50 тисяч? Ти у своєму розумі? З моєї рідної матусі вимагати такі гроші, – не почувши відповіді від дружини, Олег ще більше обурився і ляснув кулаком по підлокітнику, – моїй матусі боляче їсти

– Будеш рідню безплатно лікувати! – відповіла свекруха – Ви серйозно! – запитала Дарина,

Життєві історії 0

“Що робити?» – Думав він. – “Кинути дитину, якось не добре. Яну не розгледів. А може це мій син? Хлопчику років сім. Значить зачатий він був, коли мені було двадцять три. Серйозних стосунків у мене не було в той час, та й зараз немає. З чужою людиною навряд чи вона залишить дитину. Назвала на честь мене. Виходить, я батько. Нічого собі подаруночок на старий Новий рік”

Сергій вимкнув комп’ютер і розвалився на кріслі. Усе! Робочий день закінчився! Після тривалих вихідних,

Життєві історії 0

— Малюки, отримайте! – вона простягнула їм одразу три видання, – це ваш, «Барвінок», це – Вовці, напевно, «Малятко», ну, а це – вашій мамі – «Порадниця»! От же молодці! Ось це – сім’я! — А мені з батьком газету давай… – Мишко спускався з ґанку задоволений і сяючий. — Так-так, пам’ятаю. І газету, – засміялася Зоя, – а ти молодець. І матір порадував

Весняне сонечко грало в калюжах, піщані дороги вже підсихали в селі, і діти виходили