— Я розлютилася, – визнає Ольга Іванівна, – живуть у моїй квартирі, їздять на машині, яку я оплатила, а Жанна вартість бензину рахує? Ну і зажадала, віддавайте гроші, раз угоду нашу порушено! — Ну, так розписки ж немає, – тягне приятелька Ольги Іванівни, – Денис твій – підкаблучник, он як вона його під себе підім’яла. Не побачиш ти грошей, ніде їм їх узяти
Тепер вона вимагає, щоб ми терміново повернули їй усі гроші, які вона нам дала,
Правда, з “поїсти” після приїзду з роботи останнім часом виникають складнощі. Перш ніж поїсти, треба ще сходити в магазин, постояти біля плити, щоб приготувати. Та ще й вимити посуд після свого ж сніданку: вранці все бігом, Галина Сергіївна не завжди встигає це зробити
— А я в декреті сиджу, з дитиною, з вашим онуком. Я на всю
— Я ж сказала, мені потрібно йти, пустіть. Або я мамі все розповім. — А що розповіси? Що поганого я зробив? – Олександр розсміявся. — І мати твоя нічого мені не скаже, вона знаєш, що накоїла по молодості?! — Ні. Що? – спробувала проскочити Ліка, але не вийшло. Вітчим став перед нею, не пропускаючи в двері. — Вона в дитинстві тебе
— Ну, Ліко, ти дорослою стала. У дванадцять років раніше заміж виходили, – і
Мої турботливі батьки кожні вихідні передавали сумки з їжею, і дуже сильно обурювалися, бо батьки чоловіка не допомагали ніяк. Ми іноді приїжджали до моїх батьків удвох (одна ж я приїжджала до них кожні вихідні) і на одному із сімейних застіль вони заговорили про онуків
Мене звати Юлія, мені нещодавно виповнилося 24. Моя проблема – це скоріше зв’язка проблем,
— На весіллі все було шикарно, – згадує Алла, – для нас, іногородніх гостей, родичі чоловіка зняли недорогий, але комфортний готель, після весілля залишалося ще два дні на огляд визначних пам’яток. А в останній день ми вирішили купити сувеніри
— Мені зараз навіть дивитися на нього гидко, – каже Алла, – як повернулися,
— Та ти на себе подивися, на свого чоловіка глянь. Та таких, як мій Ігор, ще пошукати! Хто говорив? Я говорила? Я маю право, я – дружина. А ти про свого чоловіка так висловлюйся, а мого чіпати не смій, – кидається на захист коханого Соня
— Як на мене, так нікуди не годиться такий чоловік і батько, – каже
З важкою сумкою, повною зошитів, вона нарешті підійшла до своїх дверей, старанно витерла підошви об колючий килимок, увійшла в коридор і зняла промоклі плащ та туфлі. Пройшла в кімнату, сіла в крісло
Переповнений тролейбус якось дуже різко зупинився, відчинивши перед пасажирами свої скрипучі двері. Надія Денисівна,
– Дякую, коханий, за несподіваний подарунок, я ніби відчула себе маленькою дівчинкою.- Де ти знайшов це диво? У колекціонерів? Як ти дізнався про мою дитячу мрію
Наталя повернулася з роботи трохи раніше, ніж звичайно, строга начальниця відпустила її з нагоди
– Бабуся! У нас гості! Дивись! Це моя нова знайома, тітка Настя. Вона мене нагодувала, і тобі їсти принесла
Настя була забезпеченою дівчиною, до її тридцяти років у неї була простора квартира, яку
– Люба моя, – обійняла мати доньку. – Я розумію через яке неподобство ти сьогодні пройшла… Не звертай ти на них жодної уваги! Ось, повір, це повернеться до них бумерангом
Наталя Петрівна прийшла додому. Вона відкрила двері своєї квартири і ахнула від несподіванки –

You cannot copy content of this page