Життєві історії 0
— Ще встигнеш наплакатися. Коли він пішов від мене до тебе, знаєш, як мені тяжко було? Замкнулася, всі кватирки закрила, вікна завісила і три дні вила в подушку. Чого ж тоді не прийшла втішити мене? – Здавалося, від гучного голосу Антоніни в серванті сердито задзвеніли фужери. — Я не знала. Ти не говорила. – Галя заморгала почервонілими повіками
Антоніна жила сама, але готувала собі повний обід: суп, котлети або курку, гарнір. І
Життєві історії 0
— Матусю, я тут. Ти чуєш мене? У мене все добре. Бабуся сказала, що приходив тато, хотів забрати мене. Бабуся його прогнала. Я не піду до нього, нехай хоч дорогу іграшку купить. Він судом нас лякає, що відбере мене. Прокидайся… – Тут Іллі здалося, що мамині пальці здригнулися. Він уставився на її руку. Але нічого не побачив, але мамині пальці… – Ти чуєш мене! Ба, вона чує! – закричав він і повернувся до Анни
— Ба, казку розкажеш? – запитав шестирічний Ілля. — Так, тільки коротку. Бо тобі
Життєві історії 0
«Занепала» жінка була до болю схожа на його кохану дружину, і від цього в нього паморочилося в голові й кололо почуття провини, з одного боку, він відчував, що закохався безповоротно, а з іншого… А з іншого – його «Маринка» докірливо дивилася з портрета і наче хитала головою, дивлячись, як чепуриться чоловік перед походом «у культуру» з іншою жінкою, хоч і схожою на неї з усіх боків
На Маринку несподівано звалилося останнє кохання. Те, що воно саме останнє, Маринка зрозуміла одразу
Життєві історії 0
— Дівчинко, в нас так заведено, ділитися одне з одним. А от якщо ремонт буде нам заважати, ми викличемо поліцію! — пригрозив сусід
Прочитала історію про нахабних сусідів і зрозуміла, що такі є скрізь, сама зіткнулися з
Життєві історії 0
— Мамо, ти все одно на пенсії, посидь будь ласка з Міланкою, замість садка. Оленка переймається, що донечка буде часто хворіти, нахапається там від тих дітей. Прийдеться постійно брати лікарняні, — сказав син
Коли я була потрібна невістці, як няня дитині, до того ж безплатна, вона була
Життєві історії 0
— Мамо, я прийшов зі своєю дружиною! З нами буде жити поки що
Поки я поралася на кухні та готувала вечерю для сина та чоловіка, думала про
Життєві історії 0
Іра працювала віддалено і не могла весь день вислуховувати нескінченні потоки пліток, тому просто ставила родичці на стіл частування і йшла в кімнату працювати. Надана сама собі, Марина шастала по шафах, запам’ятовуючи те, що бачила, і потім переказувала матері, яка погана дружина дісталася Іллі. — Мамо! У неї бруд у квартирі. І братові вона майже не готує, живуть на доставках. Хоча є й хороша новина: вона каструлі нові купила. Дорогі! Я бачила такі в магазині. Треба попросити, щоб вона їх тобі віддала. Навіщо вони їй, якщо не готує
— І каструльки! Каструльки теж навпіл ділити треба! У вас вони он які модні,
Життєві історії 0
Моя мрія допомогти тому, хто бореться і живе власними силами, а подарунок у вигляді квартири і грошей буде приємним бонусом за працю і старанність. Я готовий піти на ризик і віддати все за свого життя, не дивлячись на ризик залишитися на вулиці, а у відповідь я лише прошу бути другом вашої сім’ї, щоб ви час від часу, провідували мене, грали в шахи і запрошували на обід. Якщо у вас квартира менша, ніж моя, або ви знімаєте, можете переїжджати до моєї, а я сам переїду до вашої
Біля нашого магазину у дворі з’явився дідусь. Видно, що інтелігентний і не бездомний. Але
Життєві історії 0
Згадала вона, як розривалася між синочком своїм, роботою і домом. Ранній підйом, пізній відбій. І все встигала! Зранку бувало підскочить ні світ, ні зоря, чоловікові сніданок приготує, нашвидкуруч себе до ладу приведе, Матвійка вбере напівсонного, в садок прибіжить, здасть дитину, і бігом на роботу. А на роботі теж і хвилинки посидіти не вдається
Світлана Анатоліївна зазвичай у цей час уже десятий сон додивлялася, але сьогодні, всупереч своєму
Життєві історії 0
І ось, зовсім недавно, коли вони сиділи на лавочці біля під’їзду, жваво обговорюючи способи боротьби з жучками в крупах, які все ще чекали на свій «зоряний час», повз них пройшла сусідка Валька, ведучи свого сина за руку і вимовляючи: «Скільки можна? Весь порошок на тебе перевела, тисячу разів тебе просила не лазити де попало» І тут Петрівна грюкнула своїми підсліпуватими очима на Клавку і вимовила: «Тисячу! Клавко, ти ж мені з якого року вже ніяк не віддаси!»
— Ой лишенько, чи я на тому світі вже!? – вигукнула Клавка, коли побачила

You cannot copy content of this page