Рідне Слово – Сторінка 349

Життєві історії 0

— Донька в тебе й справді гарна, але не думай засиджуватися. Треба знову заміж виходити, поки молода, симпатична… – радила подруга. — Ну, вже ні, – відповідала Віра, – спасибі, наплакалася я, натерпілася, наслухалася на свою адресу багато поганого… Не переношу більше на дух чоловʼяг. Від них одні страждання тільки

Магазин, де працювала Вірочка, стояв у центрі селища міського типу в Сумській області. Неподалік

Життєві історії 0

— Ти, Олю, серце сім’ї. До тебе всі потягнуться, коли мене не стане. — Мамо! — Не сперечайся зі мною, слухай! І запам’ятовуй! Я маю бути впевнена, що молодші не залишаться самі в цьому житті. Страшне воно. Ніколи не знаєш, чого очікувати. Іноді так вдарить, що як дихати забудеш враз. І тільки й сили, що в тих, хто поруч. Думаєш, витримала б я, коли батька не стало, якби не тітки ваші, та не сусіди? Ні! Ними й дихала. Трималася. Поки люди поруч є – все легше. А вже якщо це рідні люди – тут і обрізані крила відростуть

— А дім батьків ділити не будемо! Він – мій! – Михайло встав. Стиснувши

Життєві історії 0

— Ти на себе в дзеркало подивися! Миша сіра! Ти реально не зрозуміла, що мати тоді спеціально нас звела? Та їй розповіли, що ти дівчинка-сирота з житлом, ось вона мене до тебе і підіслала. — Якби не квартира, я б на тебе й не глянув! – виклав усю правду Олексій. – Значить, так. Половину цієї квартири я при розлученні зажадаю собі

— Яку частку? Ця квартира мені від батьків дісталася ще до знайомства з вашим

Життєві історії 0

— Не ходи ти до нього більше, не раджу спілкуватися… Помітила, що він дивний? Давно дуже один живе, і ні з ким не спілкується майже. Двох слів від нього не доб’єшся, а з тобою аж сам заговорив. Треба ж… — А чому не спілкуватися? Він що – чаклун? – жартома запитала Катя і засміялася. — Ось так і є, дівчинко. Тож обережніше. Не раджу, – наполягала баба Зіна

Катя, студентка випускного курсу художнього училища, приїхала влітку погостювати в село до бабусі її

Життєві історії 0

— І на яку суму претендує твоя мама? — видихнула Ірина, яка чудово знала свою свекруху і тому вже не сумнівалася, що все саме так, як каже Олег

— Це всі гроші? — Ірина з подивом подивилася на чоловіка, — і заради цього ти днями

Життєві історії 0

— Ну нічого, худоба, я на тобі потім відірвуся, — відповіла теща, — Я тобі покажу побачення з молодим дівчиськом, підлабузнику. Я тобі там і вірші почитаю, і картину покажу..

Пиріжки смачні, з тонкого тіста, вони надувалися такими пухкими, золотистими кульками, вона обережно брала

Життєві історії 0

Пиріжки смачні, з тонкого тіста, вони надувалися такими пухкими, золотистими кульками, вона обережно брала

Життєві історії 0

Нарешті, Ніна вирішила з чоловіком піти на особливий захід: придбання собаки. — Ти знаєш, адже тварини як лікарі для людини. Вони компаньйони. Давай купимо тещі песика, ось побачиш, що їй стане легше, – запропонував чоловік Ніни Сергій

Лідія Петрівна була сама не своя після тривалої хвороби чоловіка і його відходу в

Життєві історії 0

Ніна і Зоя навіть навчалися в одному класі, і завжди раділи, що іменини у них були зовсім поруч. Влітку, у червні, дванадцятого – у Зої. А чотирнадцятого в Ніни. У шкільні роки відзначали кілька разів навіть разом, мало не як сестри-двійнята. А тепер ні сліду від минулої дружби, ні тіні. Стер час образу, ревнощі, виросли їхні дітки, ось уже й онукам по двадцять років

Зою Василівну в селі вважали майже психологом. Колишня вчителька української мови та літератури була

Життєві історії 0

— А тобі, не соромно? І в тому, що я з Іваном, винен тільки ти! Я забула вже, коли слово добре чула, уваги ніякої. А я жінка! І цілком цікава! Іван у захваті від мене! — Навіть так? Жінкам не можна зраджувати!

Рита почала роман із колегою. Сама від себе не очікувала такого. Адже вона заміжня.