Рідне Слово – Сторінка 36

Життєві історії 0

— Ти що, у себе повірила? Вся помʼята, неохайна, ледача баба. Та на тебе ніхто не подивиться, крім мене! — А ти сам? Від чоловіка тільки помітка у паспорті! Нічого не вмієш, тільки з друзяками хиляєш, а я на собі все тягну

— Ти що, у себе повірила? Вся помʼята, неохайна, ледача баба. Та на тебе

Життєві історії 0

Он, скільки продуктів накупила, буде чоловікові свято влаштовувати. Аби тільки він сам додому прийшов, як то кажуть, не на рогах. Тримаючи ручки пакетів, які болісно впивалися в шкіру, Оля стала підійматися сходами

«Вітаю тебе, Олю, люба моя! З дерев’яним весіллям вас!» — радісно говорила свекруха в

Життєві історії 0

— Максе, я чула, що якщо старих зірвати з місця, вони довго не живуть, — акуратно, як їй здавалося, почала Олена розмову з чоловіком. — Батько і не такий уже старий, — відповів ображено небагатослівний Максим, — просто, після того, як не стало мами, він став тьмяніти якось, ніби зменшуватися і зникати, а йому всього шістдесят дев’ять

Ігор Іванович чепурився біля дзеркала. Олена йшла на кухню, коли побачила свекра, який душився

Життєві історії 0

— Таню, приведи себе до ладу. — В якому сенсі до ладу? Я непогано одягнена, не в розтягнутих штанях, і не в засмальцьованому халаті. Удома різні домашні костюми, на вулицю теж непогано одягаюся. Так, частіше в штанах, але в спідниці за Марійкою не побігаєш, та й другий росте, незручно

Тетяна дуже любила свого чоловіка. Познайомилися вони банально, на вулиці. — Дівчино, а ви

Життєві історії 0

— Минулого місяця на їжу та побутову хімію ми витратили чотирнадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень. Округлюємо до більшого, виходить десь 17 тисяч з тебе, і це ще скромно. Позаминулого місяця в нас було майже двадцять тисяч на їжу і побут. Тому давай складемо витрати за три місяці та вирахуємо середню. Виходить десь все таки близько двадцять тисяч

Василь ішов з роботи, стискав кулаки та розмовляв сам із собою. Готувався до серйозної

Життєві історії 0

— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. — Вони там по фастфудах і ресторанах ходять, у столиці ж… Ти б їм щось цікавіше приготувала, а то — борщ. Фе

— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік

Життєві історії 0

— Та забирай його! Не потрібен він мені, заважає тільки! З Жулею треба до ветеринара, а Вадик захворів, соплі знову, тому в садок не ходить, з собою брати не хочу, доведеться вдома знову одного залишати. Не подобається мені це. Ще газ запалить! Переживаю щоразу

— Син хоче жити зі мною! — Ну, то забирай його. Він мені не

Життєві історії 0

Ваш колишній чоловік, потрапив у дорожню пригоду, потрібен його медичний поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній? Павло — мій чоловік

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. —

Життєві історії 0

А найсмішніше — харчі з холодильника вигріб: сир, молоко, йогурт. Він теж, бач, їх купував за свої гроші. А за мої? Наче за мої нічого й не купували, ага… Жили тільки в мене. І за квартиру я платила. І багато чого ще. Теж мені, герой — догори дриґом

— І карниз заберу! Я його сам купував, між іншим, і вішав! — Та

Життєві історії 0

— Бабця твоя вже заповіт склала. Усе мені дістанеться. І будинок, і ділянка, і накопичені грошенята. Там небагато, але мені вистачить. Не віриш? Я спеціально для такого випадку маю копію документів. Показати? — Ти хто така? — засичала Дарина, розуміючи, що зіткнулася з шахрайкою, тільки дуже молодою. На вигляд їй було не більше двадцяти

Дарина розуміла, що на неї чекає найскладніше — доглядати бабусю. Старенька мала круту вдачу