— Навіщо памперс одягли? — дорікала мама чоловіка, коли дитина була зовсім маленькою. — Потім до школи будете його до горщика привчати! І потім, хлопчикам цей «термос» шкідливий. Зніміть негайно і починайте висаджувати дитину на горщик. Швидко звикне до відчуття чистоти й буде сам проситися
— Свекруха якраз аж рветься, буквально руки потирає: нарешті вона добереться до невихованого онука,
«Ох у вас скільки дітей, хіба всіх запам’ятаєш?» Олена списує таку «забудькуватість» на те, що бездітність — глухий біль сестри чоловіка. Живуть і живуть, кожен — як може. Немає душевної близькості — буває
— Свекруха й сама в шоці, не очікувала такого, — каже Олена. — Вона
— О квартира київська, це дуже добре, — пожвавився батько Павла. — Та ні, — посміхнулася Поліна. — Ми з бабусею майже не знаємося. З нею живе сестра батька та її діти, бабуся мені якось натякала, що заповідає все тітці. Та це і справедливо: тітка буде за нею доглядати. — Справедливо, дитинко, це коли ти маєш те, що тобі за законом належить
— Загалом, радіє мій майбутній свекор так, що аж гидко стає. На Павла дивлюся,
— Ага, рідня. Є у баби гроші — внучка прийде і буде лагідною. Раз на місяць. І завжди так було. Просто так зайдеш — губи надує і не підійде навіть, а подаруночок принесеш, одразу станеш «бабусечкою». Ненадовго, щоправда
— Я її, звичайно, привітала, грошенят їй на картку переказала, образилася, мабуть, що мало,
— І замурзаний унітаз — як вершина цього безладу, — обурюється Любов Вікторівна. — А що мені було робити? Зателефонувала сестрі, з’ясувалося, що це Дарина гуляла з друзями. Я дочекалася електрички й поїхала, поставивши Аллі умову: нехай сама їде і наводить лад, раз дала дочці ключі. Я чи що повинна пакунки від контрацептивів збирати по дому і вилизувати унітаз?
— Тільки-но я заїкнулася, що дачу треба продавати, почалося: її ж наші батьки будували,
— Ти Тетяна? Я Руслана, на тоді тримай ключі, Пончик спить, усе що потрібно — на столі й на дивані. Загалом сама знайдеш, телефонуй мені тільки в крайньому разі. На вулицю не треба виходити. І дивись, якщо щось не так зробиш або вкрадеш, мої друзі з тобою одразу розберуться
— Треба ж, як вдало врешті-решт усе збіглося… Два дні тому Тетяна несподівано втратила
— З поверненням! Ми за тобою сумували. Ти рано прийшла до нас. Тебе насильно вирвали із земного життя. Ми намагалися допомогти, але до вас важко пробитися. Багато перешкод. Зло засмічує ауру планети. Темні лютують
Їй сьогодні наснився дивний сон — золоті кулі. Багато, багато золотих куль, легких, мов
У розпачі Іван крикнув їй услід: «Ти все одно виховуватимеш моїх дітей! Запам’ятай це!»
Вони разом вчилися в медичному училищі. Усі знали, що Іван був без тями від
— Надіє, хочу заміж тебе покликати. Ти вдова, я вдівець — давай жити разом. Розумію, що рано мені вдруге одружуватися, лише пів року минуло, як жінки не стало. Та тільки несила одному, нічого не встигаю, худоби повний двір. Хлопчак без нагляду росте. Бабця стара моя дивиться за ним, та хіба вона вгледить?
Вона прокинулась і здивувалась, бо вже було пізніше ранку. Сонце світило на повну, а
Треба просто набратися терпіння і догоджати своєму чоловікові. Однак чим більше вона терпіла і догоджала, тим більше він нахабнів
Людмила, або як її кликали вдома — Людочка, була найменшою в сім’ї. Мала двох

You cannot copy content of this page