— От чесно, я з ним жити точно не зможу, — каже Євгенія подрузі.
— Мамо, ну до чого тут це? — До того! — втрутився батько. —
— Василю Івановичу, знову проспали! — голос водія автобуса звучить добродушно, але з легким
— Шкода Насті, ой шкода! Уже місяць так сидить біля віконця, — намагаючись говорити
— Свекруха якраз аж рветься, буквально руки потирає: нарешті вона добереться до невихованого онука,
— Свекруха й сама в шоці, не очікувала такого, — каже Олена. — Вона
— Загалом, радіє мій майбутній свекор так, що аж гидко стає. На Павла дивлюся,
— Я її, звичайно, привітала, грошенят їй на картку переказала, образилася, мабуть, що мало,
— Тільки-но я заїкнулася, що дачу треба продавати, почалося: її ж наші батьки будували,
— Треба ж, як вдало врешті-решт усе збіглося… Два дні тому Тетяна несподівано втратила