Втомилася працювати за двох, хочу влаштувати своє особисте життя, мені всього 38 років, але як тільки у мене з’являється чоловік, вона починає говорити йому про мене гидоті, що я мала багато таких зв’язків, я так більше не можу, ніколи не думала, що можна так ненавидіти власну дочку, шкода, що вона взагалі з’явилася
Ненавиджу дочку і шкодую, що вона народилася. Я багато працювала, тому дочка залишалася часто
Хотілося бути щасливим, як у юності, а з дружиною кохання вже переросло в міцну дружбу, розлучалися ми дуже важко, але я зібрав речі і пішов, залишивши їм усе, переїхав жити до коханки, яка невдовзі стала моєю дружиною, вона теж має дочку від першого шлюбу, ровесницю моєї молодшої
З дружиною жили нормально, всього досягли самі без допомоги батьків. З’явилася дочка, через 8 років
Вважаю свого начальника тираном, щодня – це гра на нервах, я маю величезне бажання звільнитися, але чоловік категорично проти, попереджає, що подасть на розлучення
Вважаю свого начальника тираном. Щодня – це гра на нервах. Я маю величезне бажання
Дорослий син уже 10 років живе окремо, жили у різних країнах, а тепер я три місяці, як переїхала до його країни, але живемо окремо одне від одного, звертаюся до нього, він допомагає знехотя, допоможе, але перед цим висловить, що набридло зі мною няньчитися, чи не відповідає взагалі, виростила одна його, був у дитинстві дуже зі слабким здоров’ям і по пів року лежав у лікарні, а я приходила після роботи та займалася з ним, щоб у школі не відстав
Дорослий син уже 10 років живе окремо. Жили у різних країнах, а тепер я
Я розумію, що батьки не вічні, а на відстані важче їм і допомогти і часом поділитися чимось важливим, але часом відчуття, що я вже не частина його сім’ї, а лише всерозумна жінка, через те, що я чоловіка бачу лише 2 години на день, я навіть часом і не встигаю розповісти про свої справи, адже в проміжках між його приходом, вечерею та розмовою з мамою у мене часу не вистачає, можливо, я не права в такій ситуації, можливо, треба з розумінням і терпінням ставитися, але почуттів, що я вічно в порівнянні з мамою, позбутися не можу
Я з чоловіком живу у цивільному шлюбі, у мене є син, від першого шлюбу
Мої батьки не мали стабільного заробітку, тато музикант, мама ріелтор, при тому вони мали орендовану квартиру, яку вони не могли оплачувати, ми з чоловіком кілька разів брали для них кредити, які вони й не сплачувати до ладу, я вважала, що я мушу допомагати, адже я єдина доч, але в міру дорослішання я зрозуміла, що моя допомога йде нікуди, вони дедалі менше почали працювати, періодично випивати
Мені 31 рік. Я одружена і в мене є восьмирічна дочка. У мене складні
Старша сестра з чоловіком після весілля оселилися у наших батьків, хоч могли б жити у своїй однокімнатній квартирі, але сестра повідомила, що чекає дитину, і вони вирішили здавати квартиру заради грошей, мені це не подобається, її чоловік створює нам усім дискомфорт
Старша сестра з чоловіком після весілля оселилися у наших батьків, хоч могли б жити
Він сказав: “замовляй, що хочеш, я поїв на роботі перед виходом і буду тільки чай”, але ще більше я здивувалась, коли він дістав свій маленький термос і почав пити, я була голодна, тому замовила все, що вибрала, почала їсти, а він тягнеться до кульок і каже: “ой, як смачно пахне, спробую одну”, поки я їла картоплю та салат, мої сирні кульки зникли, мені було не так шкода, як гидко і неприємно, я не чекала такого від чоловіка, який покликав на перше побачення у кафе, каву він запропонував взяти на вулиці, так дешевше
Я завжди уявляла, що перше побачення запам’ятовується назавжди. Адже воно має бути романтичним і
Після того, як не стало батьків, продала їхню однокімнатну квартиру, плануючи взяти кредит на житло в столиці, але виявилося, що цих грошей недостатньо, документи не ухвалили, оскільки ще й заставного майна не виявилося, зараз я замислююся, де житиму в старості
Я боюсь своєї старості. Мені 49 років, заміжня ніколи не була. Родом я з невеликого
У нас із чоловіком є дача, ми збудували її давно самі без допомоги батьків, на ділянці город, коли син був маленьким, на дачі з ним влітку жили мої батьки, стежили за дитиною, доглядали город, висаджувала і нас змушувала по 10 сортів картоплі, сортів по 20 огірків та помідорів, все було записано, схеми посадки, всі сорти, зірвати просто так нічого не можна було, вічні питання, «який сорт», «з якої грядки», «а ти зважила, скільки ти зібрала з того куща?»
У нас із чоловіком є дача. Ми збудували її давно самі без допомоги батьків.

You cannot copy content of this page