Рідне Слово – Сторінка 63

Життєві історії 0

— Невже чоловік не розуміє, що образив молодшу доньку? Я вже не кажу про те, що порушив останню волю своєї ж покійної матері, — хитає головою подруга Валентини. — А Аня сама що каже? Не розуміє ще

— Ну, нічого, Аня ж поки заміж не збирається, їй ще два роки вчитися,

Життєві історії 0

— Ой, Марійко, як смачно ти готуєш, ну синку тобі пощастило. І нам теж пощастило, а то до твоєї колишньої прийдеш, а там порожнісінько, ідеш ні з чим

Дощ, що лив увесь останній тиждень цієї осені, нарешті припинився. Сонце зранку сором’язливо визирало

Життєві історії 0

— Де наш сніданок? — грубо закричала вона, — ти нічого не приготувала? — Ну чому ж, собі я приготувала сніданок і давно його з’їла, а де ваш — не знаю, — спокійно відповіла Мар’яна. — І закрий будь ласка двері, я готуюся до сесії

Схилившись над ліжком, Мар’яна слухала тихий шепіт мами. Жінка лежала вже два місяці не

Життєві історії 0

– Якщо не брати до уваги того, що чоловік ростив уже чотирирічного сина на стороні, винаймаючи на мої гроші квартиру коханці, і навіть не збирався йти. А що, зручно ж! Там – любов, тут – достаток. Він же розумів, що на моїй машині їздить, у чотирикімнатній квартирі живе, яка теж моя

Христина розлучилася пів року тому. Звісно, колишнього чоловіка жінка зі своєї квартири негайно виставила,

Життєві історії 0

Це ти в мене дуже мудра й хороша матуся, найкраща на світі, навіть мій Антон дуже поважає тебе й відгукується добре. А ще він сказав, що в майбутньому купимо котедж і тебе перевеземо до себе. Бачиш, як зять про тебе дбає

Заміж Юлія вийшла дванадцять років тому за коханого Антона. Родина в них чудова, виховують

Життєві історії 0

– До вісімнадцяти років я мала обов’язок його утримувати, – каже Люда. – Колишній чоловік платив аліменти. Теж – по обов’язку. А зараз – усе! Набридло. Якби Ярослав учився – інша справа, я б і далі його навчала, годувала та одягала. А так що? Годувати здорового лося, який нічого не хоче робити? І так, буде у мене друга дитина

– Щойно мати її, моя колишня сваха, «відійшла на вічний спочинок», Люда сина висселила

Життєві історії 0

— Я ходжу до батька. Там живе мій батько, а не коханець, — сказала Дарина. — Ах, батько? Ну, це зовсім інша річ. — Максим знову небезпечно хитнувся. — А хіба він живий? Ти ж казала… Чи я щось переплутав? — Казала. Тому що було соромно сказати правду. Я думала, його давно немає

Максим під’їхав до старої п’ятиповерхівки й припаркувався так, щоб номери не впадали в око.

Життєві історії 0

Вчора, наприклад, вона Соню годувала картоплею з котлетою, а сама їла порожню картоплю. Тому що їй котлет уже не вистачило. Та й обід Оля сьогодні пропустила, казала, що роботи багато. Лише з’їла бутерброд з найдешевшим сиром

Стояла нестерпна спека. Серпень, схоже, і не здогадувався, що скоро осінь. Не збирався він

Життєві історії 0

«Ну що ж, у кожного свої корені…» або «Як мило, що ти все ще тримаєшся за сільські звички». Але найотруйнішою її фразою, тією, що врізалася мені в пам’ять, як скалка, була: — Ой, селючка

Свекруха Світлана Володимирівна сміялася з мене майже з першого дня нашої зустрічі. Не грубо,

Життєві історії 0

— Новий рік, синку, сімейне свято, ти навіщо її за собою приволік? — Вона моя дружина, — так само тихо відповів їй син, а у Лілі серце шалено калатало в грудях

— Лілю, а ти що це наготувала стільки? Із собою щось хочеш зібрати? —