Бабуся і особисто бере участь у вихованні онуків, і на дачу їх влітку забирає, не забувши дорікнути молодшій доньці, що її діти проводять усе літо в задушливому місті через те, що в них погані батьки. А ще бабуся допомагає сім’ї сина фінансово
— Я й досі не розумію, — вкотре вже докоряє своїй 36-річній Лілі її
Пару разів на тиждень можна й вечерю приготувати — ту саму, ситну, зі смаженим м’ясом. — Ага, я навіть згодна тарілки помити і чашку за ним вранці, після кави. — Ганна посміхається. — До того ж, він то цукерки несе, то фрукти, то стейки до тієї самої вечері. Ні, мене все влаштовує, чесно
— Ха, а я можу її зрозуміти! – усміхається Ганна. — Вона за ці
— Заходь, синку. Бачиш, он парканчик покосився зовсім. Якщо недорого попросиш, то й поправити б. Чоловік оцінювально оглянув на майже впалий в тин паркан і кивнув. — Багато не попрошу
Одного дня вже літня Таїсія Павлівна поспішала широкою сільською вулицею, і як справжня хазяйка,
Прийшов у шлюб із пакетом трусів і дірявими кедами, а тепер він вирішує, чи поїдуть молоді до нас на шашлики. Та й узагалі, він усе вирішує. Навіть те, що нам для доньки рідної купити, уявляєш?
— Така була самостійна, така з холодним розумом, – засмучується Ольга Павлівна. – А
— Я радий, що ти прийшла, — сказав він замість привітання, його голос звучав якось дивно. — Нам потрібно поговорити про обручки. Я здивовано подивилася на нього, не розуміючи, до чого він веде. — Про які обручки, Сергію? Навіщо тобі це?
Тривалий час я обманювала себе, жила в ілюзіях. Прикидалася, що в моєму житті все
Ромашкове кохання: початок однієї сільської історії
— А от коли в мене буде весілля, я хочу, щоб у руках був
Йому ж не треба платити податків, зарплату персоналу, оренду, оплачувати обладнання, витратні матеріали. Тільки й чекає чоловік, який теж працею в житті пробивався, що приїде сестра тещі його кузена, і він їй безкоштовно все зробить, аби душа “сьомої води на киселі” була спокійна та радісна
— Маріє, не уявляєш, як мені це вже набридло! — голос Марії тремтить, а
— Перестань! Скоро прийдуть Віктор із Настею, а в мене нічого не готово! Що з тобою?! Я вже разів двадцять об тебе спіткнулася! Вгамуйся! Але кіт не заспокоювався. Він раз у раз встрибував на підвіконня, вдивляючись у темряву за вікном
— Зінаїдо Петрівно, добридень! – сусідка махнула рукою, вітаючи Зінаїду, і одразу ж знову
— Бабо, кипить… Кинулася на кухню, прибрала кришку з каструлі і… застигла, повернулася до онука: — Ти що сказав? — Кипить… — промовив хлопчик з не меншим здивуванням, бо й сам не вірив. — Миколко, ти заговорив?! Скажи ще щось! — Ба-ба… — Ах, ти мій ріднесенький! — заголосила бабуся від щастя
— Що, синочку? — запитала Надійка, ніби сподіваючись, що він ось-ось відгукнеться. Та Миколка
— Ну що ти нагнітаєш? Ну покликала мене мама на вечерю, і що? Вона б і тебе покликала, але ти сама з нею стосунки зіпсувала. А я, між іншим, чоловік. Мені, між іншим, м’ясо треба
— Дивлюся, а він справді збирається і йде! — злиться Дарина. — Спокійно так,

You cannot copy content of this page