Скажіть, а ви залучаєте до допомоги з молодшими дітьми своїх старших дітей?
Ситуація така: старша дочка, їй 10 років, молодший син – йому 2,5 роки Періодично прошу дочку доглянути брата. Поки я готую, сортую прання, мию підлогу і виконую роботу по господарству.
Вона сидить поруч із ним, грає в іграшки, дивиться мультики. Прямо чогось напруженого, вважаю, вона не робить. Якщо хоче гуляти з дівчатами, то ми обговорюємо час і вона йде, тобто свого часу та інтересів я її не позбавляю.
Але свекруха почала постійно говорити – ой що це у тебе дитина замість няньки? Коли плануєш дитину, то потрібно розраховувати свої сили, ось я тому й народила одну дитину.
Сама вона допомагати з онуками теж не поспішає і ще ллє все це, мені на це байдуже, на неї і її думку, але тепер це все підхопила дочка і почалося – коли прошу доглянути за сином цикає, закочує очі, якщо я щось говорю на це починають сипатися погані слова, та образи.
Почала говорити – це не моя дитина, а твоя, чому я повинна з нею сидіти? Ти ж собі завела його, а не мені. Я обурена і не розумію як на таке реагувати.
Вчора мила в рукавичках газову плиту, син у цей час почав проситися у двір, крикнула дочці, щоб вийшла з ним на 20 хвилин на майданчик, поки я завершу хатні справи і потім вийду сама.
Так вона почала жбурляти телефон і говорити, що тільки сіла пограти онлайн із друзями. У результаті ми посварилися, я на неї посварилася. А вона в свою чергу на мене, сказала, що я страшна мати та не даю їй нормально жити. Кинула все, і пішла сама з сином на вулицю.
Не розумію, чого свекруха взагалі лізла в наші відносини?
Раніше дочка сама була навпроти возитися з братиком, просила його, тепер же вона ніби ненавидить нас тому, що бабуся їй казала – ой бідна, сидиш із дитиною замість того, щоб грати, позбавили тебе дитинства. Та хай вона краще в пісочниці порається ніж у телефон очі ламати.
Час якийсь дивний – бабусь просити не смій з онуком посидіти, у них своє життя, старших дітей теж не чіпай, у них теж своє життя. Начебто за пару годин на день з кимось щось станеться.
Я сиділа з молодшими й нічого жива і не вважаю, що дитинство було якесь не таке, навпаки всі разом поралися і грали.
