У школі я не мала особливо друзів, але була вірна подруга, ми жили в сусідніх під’їздах, де досі живуть наші батьки. Разом із подругою пройшли все! Навіть у одному інституті навчалися. На весіллі у кожної з нас погуляли, розлучення разом переживали чи відзначали.
Я заміжня була двічі, на жаль, розлучилася, двоє дітей від кожного чоловіка. Батьки дітей спілкуються, аліменти платять, стосунки у мене з колишніми добрі. Я взагалі не конфліктна людина, а розлучилася тому, що пішли почуття. Я шукала на боці, бо зі своїми не могла домовитися, загалом самі чоловіки винні.
Після другого розлучення я зрозуміла, що заміж не хочу більше, просто зустрічатимуся. У свої 34 роки я виглядаю гідно, чому нескінченно рада, на ровесниць без сліз не поглянеш.
Моя подруга після першого розлучення, чоловік пішов до іншої. Вона довго не могла прийти до тями, але потім начебто все налагодилося, стала з чоловіками знайомитися, зустрічатися. І якось вона приїхала до мене з палаючими очима, зачепив дуже один! Познайомилися вони у літаку, вона літала у відрядження, а він до рідних. Стали спілкуватися, зустрічатися, і він зробив їй пропозицію. Ігор сподобався всім, особливо батькам моєї подруги, я ж сама щиро пораділа за неї. Прийняв жінку з дитиною, все робить для цієї жінки, гарний, добрий, та причепитися нема до чого.
Оля народила дитину Ігореві, пішла в декрет. Я періодично приїжджала в гості, але не так часто, як раніше. Все-таки маленька дитина і таке інше, ні посидіти, ні випити, як то кажуть, раз на місяць мені досить завжди було, іноді зідзвонювалися. Ігоря я бачила рідко, він увесь час був на роботі, тільки-но перетиналися на дні народження дітей.
І ось у вересні у Ігоря ювілей був, 40 років відзначали, прилетіла його дочка від першого шлюбу, батьки, сестра з чоловіком, наші всі зібралися, як годиться. Я в той період була без чоловіка, з останнім розлучилася, одружений був, набрид зі своїми графіками. І я подумала, може на святі у друзів з кимось познайомитися вийде, друзі у Ігоря всі були дуже нічого.
Підготувалася я як треба, купила червону сукню, пішла у хід і червона помада. Насправді я хотіла сподобатися одному товаришеві, він був неодружений, гарний собою і при грошах, але все трапилося зовсім інакше.
Був конкурс і в цьому конкурсі брала участь я та іменинник, тобто чоловік подруги. І там був такий момент, ми мали триматися за руки і дивитися у вічі. Ось у цей момент я відчула, як по всьому тілу тремтіння пішло, а в Ігоря спітніли долоні і він так важко дихав, що нам все стало ясно. Цілий вечір один за одним спостерігали, і він потім сказав мені при зустрічі, як сильно хотів мене. А зустріч відбулася буквально через кілька днів.
Ігор сам мені написав і запропонував зустрітись, точніше, підвезти додому після роботи. А потім пішло листування та сильне бажання інтимного характеру. І одного разу це сталося і відбувається донині. Перший раз було соромно, а коли це повторилося ще й ще, взагалі нормально навіть не страшно, що хтось дізнається. Я вважала, що подруга сама винна, такого чоловіка упускати не можна було.
Вона за вагітність 25 кг набрала, у декреті ще більше себе запустила, я їй про це постійно говорила, але вона казала фразу: «він мене і таку любить». Та не люблять таких, казки це все. Ходив собі вродливий чоловік, ходив і тут раптом на мене подивився, струнку, привабливу, цікаву і завжди готову до ліжка.
Я не знаю, скільки це ще триватиме, поки насолоджуюся, якби я знала, що в Ігоря з цією справою весь вогонь давно б його увагу привернула. Поділилася з вами, бо тримати це в собі не можу, а саме те, що закохаюсь у нього, дуже сумую, хочу бути з ним, хочу бачити його щодня. Навіть ревнувати починаю, хоч розумію, до кого його ревнувати!
Олю знаю давно, вона не особливий фанат цілодобової близькості, вона більше фахівець із готування. Вона навіть почала всі свої кулінарні шедеври в соцмережу викладати, себе не показати особливо, такі боки наїла.
Я злюсь, що ось чоловік, з яким мені хочеться бути, але все як завжди, легко не буває. Ігор сам не знатиме, що робити, діти ж, точніше спільна дитина, та й син Ольги від першого шлюбу прив’язався до Ігоря. Ми збентежені, але поки що все, як є, так і живемо, але відчуваю, довго я так не зможу.
