15-річний Андрій Покраса ризикував життям, щоб зупинити наступ окупантів на Київ.
До села, де Андрій жив із батьками біля Макарова, величезна колона окупантів підійшла вже за кілька днів після першої атаки 24 лютого. Вони рухалися на столицю України Житомирською трасою. Українські захисники намагалися зупинити ворога, але побачити всю техніку із землі, щоб ударити було дуже складно, тому військові просили допомоги у місцевого населення.
У Андрія був коптер і він, не роздумуючи, погодився допомогти. Через те, що його дрон був звичайним, то доводилося дуже близько підходити до позицій росіян. Координати Андрій із батьком передавали нашим військовим. І так кілька тижнів, а іноді й по кілька разів на добу, у тому числі й уночі, вони виходили на поле спостерігати за ворогом.
Юний розвідник отримав нагороду від президента України та справжню форму рятівника від голови МВС та керівника ДСНС.
Андрій чесно зізнався, що йому було дуже страшно, але він запевнив, що його було дуже складно вирахувати, бо він перепрошивав дрони. Хлопчику військові подарували дрон, але він його віддав волонтерам для військових потреб.
“Найскладнішим було справлятися з емоціями, коли розумієш, що колони з людьми, які хочуть тебе вбити, на відстані кілометра. А ти їх відстежуєш, щоб знищити”, – згадує Андрій.
Крім того, сім’я допомагала місцевим виїжджати безпечними шляхами. Вони виїхали із села 5 березня, коли тероборона повідомила, що кілька танків заходять до населеного пункту.
Нині родина Андрія вже повернулася додому. Їм пощастило, їхній будинок уцілів.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала горнятко обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай саме…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…