– Юлія? Нікітюк? Це ти?
– Вибачте, ми з Вами хіба знайомі?
– Ну звісно ж, Юлька! Ми ж з першого та по десятий «А», як знайомі!
– Вибачте, у мене досить непогана пам’ять на обличчя, але Вас я бачу вперше!
– Юлька! Я Жанна! Ану подивися уважніше!
– У нашому класі була тільки одна Жанна, і це далеко не Ви! Ви забираєте у мене дорогоцінний час, пані, вибачте, мені треба йти!
– Юлька! Мене, Жанну Пироженко… «Пляцок», і не впізнала? Ну гаразд…
– Жанно? Пироженко? Наша «Пляцок» здобний? Хіба це Ви? Тобто, ти?
– Я, Юлька! Я!
– Господи, Жанно! Та який ж із тебе «Пляцок»? Ти тільки на сухаря тягнеш! Вибач мене, але від «Пляцка» у тебе нічого не лишилося!
– Так, Юлія! Роки взяли своє! Худа я стала, змінилася… А ось ти, як була – найкрасивіша у нашому класі, так і не втратила своєї краси!
– Скажеш також, красу знайшла! Я вже скоро свекрухою стану … Сина одружую скоро!
– Ой, як добре, Юлія! А я дочку заміж видаю! Так… діти виросли, ми постаріли!
– І нічого ми не постаріли, Жанно! Просто стали дорослішими і мудрішими!
– Юлька…давай присядемо на тій лавці, побалакаємо. А то стоїмо посеред дороги, людям тільки заважаємо!
– Ні Жанно, підемо за столиком побалакаємо, по каві візьмемо собі!
– То ти значить, тещею скоро станеш Жанна? Ну і як тобі майбутній зять?
– Ой, Юлія … Не питай, де моя дочка цього бовдура знайшла?
– Неблагонадійний, чи що?
– Ні. Він нормальний хлопець, з освітою, але виду в нього немає! Худе якесь, замучене… Ну який із нього чоловік? Хлюписько ще! Не пара він моєї дочки! Вона дівчина гарна, а він – якийсь страшненький та слабенький!
– Я тебе чудово розумію, Жанночко! Мені моя майбутня невістка – теж не до душі! Сину моєму зовсім не підходить! Він у мене такий
правильний, гарний, розумний, вихований! А ця дівчина – неосвічена! Але мій син кохає її. Ми з чоловіком нічого не можемо вдіяти.
– Ось і моя дочка безглузда, кохає цього нещасного. Доведеться одружити їх!
– Гаразд, Жанно! Мені треба йти! Справ багатенько назбиралося! У суботу знайомство з майбутніми сватами, батьками нареченої! Мені треба себе до ладу привести і чоловіка до розуму довести, одягнути в сенсі! Ось намагаюсь я намагаюся, а там свати мабуть гуляки якісь!
– І мені час, Юлія! Я така рада була тебе бачити! Піду продукти купувати! Напевно, й свати мої майбутні такі ж худі та кволі, як і син у них! Буду їх відгодовувати!
– Бувай, Жанночко! Дасть Бог побачимось ще!
– Так… Здається стіл накритий ситно та й багато! Ой, машина під’їхала! Дочко! Ти готова? Батька клич! Сватів зустрічатимемо! Така машина дорога!
– Не зрозуміла … а Юлька що тут робить? Я її не запрошувала!
– Юлька? А як це ти тут опинилася?
– Ну, взагалі-то я сина скоро одружую! Приїхала зі сватами познайомитись! А ти Жанно, гостя тут?
– Я мама нареченої, Юлія…
НІМА СЦЕНА!
