Відчуваю тотальну самотність. У мене немає родини, дівчат, друзів. Є ненависна робота у сфері будівництва, від якої нудить.
Я кілька років працював у Києві жив із дівчиною, але ми розлучилися. Я повернувся до свого маленького міста до того, з чого починав. Зараз немає ні сил, ні бажання щось робити. Насилу влаштувався на роботу, тому що після 40 знайти її складно.
Намагався влаштувати особисте життя, ходив на танці, у кафе, але нічого не виходить. Переважно трапляються самотні жінки з кішками, яким сім’я не потрібна. Я високий, стрункий, не палю, можу підтримати розмову, шукаю звичайну жінку та не знаходжу.
Відвідував психолога, і платного, і безплатного, але нічого не змінилося. Якесь безглузде життя. Прошу вашої поради.
Сергій, 45 років
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…
— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на…
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…