Відчуваю тотальну самотність. У мене немає родини, дівчат, друзів. Є ненависна робота у сфері будівництва, від якої нудить.
Я кілька років працював у Києві жив із дівчиною, але ми розлучилися. Я повернувся до свого маленького міста до того, з чого починав. Зараз немає ні сил, ні бажання щось робити. Насилу влаштувався на роботу, тому що після 40 знайти її складно.
Намагався влаштувати особисте життя, ходив на танці, у кафе, але нічого не виходить. Переважно трапляються самотні жінки з кішками, яким сім’я не потрібна. Я високий, стрункий, не палю, можу підтримати розмову, шукаю звичайну жінку та не знаходжу.
Відвідував психолога, і платного, і безплатного, але нічого не змінилося. Якесь безглузде життя. Прошу вашої поради.
Сергій, 45 років
Віра Іванівна сиділа на маленькому дивані в однокімнатній квартирі й тихо плакала. Сльози котилися по…
Ольга Василівна стояла на кухні й тримала телефон біля вуха, ніби боялася, що слухавка вислизне…
— Вона мені днями дзвонить і з такою гіркотою, ніби я найбільший гріх вчинила, заявляє:…
Я сиджу на кухні, дивлюся у вікно і відчуваю, як усередині все просто обривається від…
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…