В мене один син, кілька років тому він одружився та намагався жити окремо. Вони винаймали з дружиною квартиру, а ми з чоловіком жили для себе. Молоді нас особливо не турбували, тому стосунки складалися дуже нічого. Але все змінилося з народженням двійнят у мого сина та його дружини.
Ми, як дідусь та бабуся, були безмірно щасливі. Поки вони продовжували жити окремо, все було чудово. Я часто ходила до них у гості, намагалася, як можна, більше допомогти з онуками. Невістка вдячно приймала мою допомогу. Мене ж, у свою чергу, все влаштовувало, тому що я знала, зараз повернуся додому і відпочиватиму. Все-таки це дуже добре, коли є можливість окремого проживання.
Але радіти мені довелося недовго. У зв’язку з тим, що невістка пішла в декрет, син став єдиним годувальником їхньої великої родини. А двоє дітей, самі знаєте, це дуже тяжко, як морально, так і фізично, а тим більше – матеріально. Оскільки син у мене молодий фахівець, кар’єри ще не встиг зробити, то і заробіток у нього трохи вищий за середній. Цих грошей достатньо для молодої сім’ї без дітей. Але коли двоє малюків, та ще й квартира орендована, то такого заробітку на нормальне життя, звичайно ж, не вистачить.
Після кількох місяців їхніх мук, ми з чоловіком запропонували переїхати дітям з онуками до нас. Вони з полегшенням зітхнули. Квартира у нас велика, чотири кімнати. В одній ми з дідом, другу віддали для сина із дружиною, а третій зробили дитячу. Остання залишилася як вітальня, в якій ми вечорами любимо збиратися разом.
Так і жили, доки до нас не підселили ще одного мешканця. Одним прекрасним днем невістка попросила дозволу пожити кілька днів її сестрі у вітальні. Я не дуже зраділа цій перспективі, точніше зовсім була не рада, але все ж таки погодилася.
Мені таку історію розповіли, що просто шкода стало дівчисько. Але ж правду кажуть – «не роби добра, не отримаєш зла». Ось тепер я на власному досвіді це перевірила.
Мало того, що сестра виявилася норовливою, так вона ще й додому поверталася за північ. Починала стукати і тупотіти по квартирі, не даючи тим самим відпочивати. Я розумію, що вона молода і кров вирує, але це її проблеми. Чому я на старості літ повинна все це терпіти?
Намагалася поговорити з невісткою, але вона дуже жалісно просить не виганяти її. Їй, бачите, нікуди більше піти. Їхні батьки живуть у провінційному містечку, а сестра лише влаштувалася на нову роботу. Я все розумію, але хто мене розумітиме?
Якщо вона опинилася в такому положенні, то чому не поводиться нормально! Вона взагалі не переймається тим, що завдає стороннім людям такий дискомфорт. Що це за виховання? Вони з невісткою повні протилежності. Такі різні люди, що ніколи не подумаєш навіть про їхню спорідненість, якщо не знаєш про це.
І ось я тепер сиджу вечорами і думаю, як мені вчинити? Образити невістку і попросити з’їхати її сестру? Тим більше, що спочатку розмова йшла про кілька днів. Чи продовжувати терпіти, щоб не зіпсувати стосунки у сім’ї?
