У мого чоловіка від першого шлюбу двоє дітей – хлопчик 14 років та дівчинка 8 років. З першою дружиною вони розлучилися за згодою 6 років тому.
За рік ми зійшлися, ще за рік у нас з’явилася дочка. Ось тут почалося.
Після появи нашої дочки, колишня дружина почала налаштовувати своїх дітей, а також свекра та свекруху проти мене та дочки. У вихідні він не може погуляти з усіма трьома дітьми, бо колишня проти.
Ставить ультиматум — чи з нашими двома, чи з тією, як вона мою дитину називає. Якщо його діти зустрічають мене на вулиці, вони проходять повз, не привітавшись.
Свекруха мало не щодня дзвонить йому, дорікаючи, що з появою нашої дитини він зовсім закинув своїх, мало з ними буває. Все це пекло тривало два роки.
Остання крапля стала, коли ми біля аптеки зіткнулися з його колишньою дружиною. Я була з дитиною, і вона з двома.
Вона показала на нас пальцем та сказала своїм дітям: «дивіться, на кого ваш батько вас проміняв». Увечері у нас із чоловіком відбулася неприємна розмова.
Я сказала, або ми їдемо або ми розлучаємося. Ми поїхали.
Два роки минули відносно спокійно, чоловік тричі на рік їздив туди в гості, спілкувався зі своїми дітьми Скайпом. Але його колишня дружина знайшла собі чоловіка і хоче відправити дітей жити до нас. Не знаю що робити?
Кухонний годинник невблаганно відраховував хвилини, а в сусідній кімнаті тихо сопів дворічний Юрчик. Мар’яна обхопила…
— Залиш на денці... — темний силует виринув поруч якось раптово. Руслан здригнувся від несподіванки.…
На нашій старенькій кухні пахло м’ятою та свіжим пирогом, але розмова клеїлася важко. Я дивилася…
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…