Минуло вже три роки після того, як я тут писала про те, що тепер уже колишній чоловік мене ображав, примовляючи: схудни. Я розлучилася з ним.
Два роки тому він зійшовся з жінкою, яка мала на той момент двох дітей — сина 15 років і доньку 1,5 місяця. Він винаймав двокімнатну квартиру їм. Три місяці тому вона народила ще дитину. На нього не записала (отримує допомогу на всіх трьох).
Звідки я знаю? Він два місяці тому прийшов до мене і розповів. Чому прийшов? Позаяк я все виплатила йому за квартиру (після розлучення йому присудили 1/3 частину квартири), а як виплати закінчилися, у них почалися проблеми.
До того був такий момент, що мені довелося звільнитися з офіційного місця роботи. Ми врешті-решт уклали в усній формі у присутності судового виконавця договір, що я не подаю на аліменти пів року, а він переписує на мене його частину квартири. Як ми жили ці пів року? Нікому не забажаю. Я шматок маргарину ділила на два дні (благо є дача та картопля, соління, варення). Він навіть кісточку жодного разу не передав. Про подарунки доньці взагалі забув.
Коли пройшов час, я пішла до судового виконавця. Він приїхав, але оскільки договір був усним і не оформлений у медіатора, то він мені просто сказав, що я ці гроші йому винна, а суд виконавець просто сміялася з мене. Я плакала, я не знала за що він так зробить зі мною та з моїми дітьми, тим більше зі своєю рідною донькою. А вони сміялися.
Правда потім їм було не до сміху, коли я подала заднім числом на аліменти (благо, добра людина підказала, як зробити) і у нього по пів зарплати почали забирати. Я на той момент відновилася на роботі.
Смішно було, коли судовий виконавець мені зателефонувала і нагадала про той договір, на що я сказала: «нехай я йому виплачу те, що винна, а він виплатить дочці, те, що маю за законом». І ось усі виплати за квартиру скінчилися. Він прийшов тоді, я на нього подивилася, вислухала та вигнала. Виявляється, все. Відмерло. Видихнула. Дякую, що прочитали мою сповідь.
