Мене звуть Ольга, і я та жінка, яка закохалася без пам’яті. Я досі відчуваю сором за те, що є коханкою.
Моя історія складна і сповнена протиріч. В мене з’явилася дочка від чоловіка, якого люблю шалено, але який належить іншій жінці.
Олександр, мій коханий, обіцяв, що піде до нас із донькою, але так і не пішов. Проте він допомагає нам матеріально.
Гроші невеликі, але все ж таки підтримка. Я розумію, що має сім’ю, тому не вимагаю більшого.
Він з’являється нечасто, переважно коли мені хочеться. Але після цих відвідин він може зникнути кілька тижнів і навіть місяців. Це продовжується вже довгих 16 років. Наша дочка звикла до такого батька.
До зустрічі з Олександром я була одружена з Віктором. У нас з’явився син, і наш шлюб був сповнений сварок та розбіжностей. Ми часто розходилися і знову сходилися.
Якоїсь миті навіть планували завести другу дитину, але доля розпорядилася інакше. Ми розлучилися, і я була глибоко нещасна у цьому шлюбі.
Зустріч із Олександром стала для мене ковтком свіжого повітря. Я покохала його всією душею, але опинилася в ролі коханки.
Це теж не дало мені щастя. Жити у шлюбі з нелюбимим чоловіком чи терпіти і чекати коханого, але чужого — я опинилася між двома вогнями.
Іноді я думаю, де це жіноче щастя? Може, воно в третьому вільному чоловікові, якого я ще не зустріла? Але з кожним роком віра у таку зустріч згасає.
За ці роки я багато чого навчилася. Я знаю, що означає бути дружиною чоловіка, що гуляє. Я знаю, що означає бути коханкою одруженого чоловіка.
І те, й інше приносить біль і страждання. Часом я почуваюся самотньою. Але я намагаюся не засуджувати нікого.
Життя багатогранне і не завжди щасливе. Кожен шукає свою половинку, але щастить не всім.
Іноді я думаю, що могло б бути, якби я зробила інший вибір. Може, моє життя склалося б інакше, якби я був більш рішучим або обережнішим.
Але, незважаючи на всі труднощі, я вдячна за свою дочку. Вона моя опора і сенс життя. Її посмішка здатна висвітлити найтемніші дні.
Нещодавно я почала замислюватися над тим, щоб почати нове життя. Я хочу знайти роботу, яка приноситиме не лише гроші, а й задоволення.
Я хочу більше часу проводити з дочкою, показувати їй світ і вчити її бути сильною та незалежною. Я хочу навчитися пробчасти та відпускати минуле, щоб жити сьогоденням.
Можливо, одного разу я все-таки зустріну людину, яка буде вільна і готова розділити зі мною радості та прикрості. Може, я знову повірю в кохання. Але поки що я просто намагаюся жити щодня з вдячністю за те, що маю, і надією на краще майбутнє.
І ось одного разу, одного зі звичайних днів, коли я була зайнята своїми справами, до мене підійшла дочка і запитала: “Мамо, а ти щаслива?”
Це питання змусило мене замислитися. Я усвідомила, що незважаючи на всі складнощі, я щаслива, бо маю вона. Вона моє світло і моя радість. І заради неї я готова продовжувати боротися та сподіватися на краще.
Життя багатогранне і сповнене сюрпризів. І хто знає, можливо, завтра принесе щось нове та прекрасне. А поки що я просто живу і намагаюся бути найкращою версією себе для своєї дочки та для самої себе.
