Нині мені 38 років, живу разом із донькою, їй 11 років. Історія моя, напевно, банальна для нашого часу. Зустрів дівчину, побралися, з’явилася донька, і все начебто було б і добре, але одного разу, коли доньці було 6 років, колишня дружина поїхала відпочивати з подругами на Кіпр, там курортний роман та позаземне кохання. Я про все дізнався.
Потім розлучення, дружина колишня живе на дві країни, дитина живе у її матері, через суд та опіку забираю доньку та подаю на позбавлення батьківських прав.
З донькою живемо душа в душу – спорт, подорожі та щільно займаюся її освітою. Про маму теж розповів усю правду, все спілкування із сім’єю колишньої дружини заблокував.
Нікого після цього зустріти не виходить, а хочеться рідну жінку поряд. Як не дивно, далеко не всі готові прийняти чоловіка з дитиною. Про себе: не п’ю, не курю, спортивний, підтягнутий і забезпечений, щоправда, напевно, не дуже довірливий після всіх подій.
Але все чомусь закінчується чи просто романом, чи варіантом гостьового шлюбу. Ось і думаю, змиритися вже й просто насолоджуватися життям, з іншого боку розумію, що у доньки років через 10 буде вже своє життя, а я залишусь один.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…