Піти з дому не можу, бо немає заощаджень, друзів теж немає, всі родичі з боку матері. Їхня реакція на мої дії аналогічна тій, що у мами

З дитинства мене завжди повністю контролювала мати. Будь-які мої дії призводили до скандалу. Почав щось робити мама відразу: «Ти робиш це неправильно». Не роблю нічого: «ледар, не можна сидіти без діла».

Все це дуже дратувало. Через певний час, я повністю втратив і віру у свої дії, і мотивацію до чогось. Нині мені 20 років. Я вирішив розвиватись.

Почав записувати музику, веду свій блог і намагаючись подолати контроль з боку матері. Я вирішив піти з університету, в який вступив проти волі, думаючи: «А що, якщо я не поступатиму?».

Я сподівався знайти розуміння, засноване спостереження матір’ю того, скільки праці і з якою старанністю я ставлюся до створення контенту та музики. Але вона лише спочатку почала, як завжди, ображати мою працю, потім почала кричати і несамовито ридати про те, що я колись у результаті її зведу в могилу.

Подальші її слова зводилися до того, що все, що я роблю, – марно. Мабуть, вона мене недооцінює. Зараз, з кожним днем стосунки стають лише гіршими та гіршими, вона перейшла в «режим» тотального контролю.

Не реагує на доводи, обмежує мене в моїх діях зі створення чогось із моїх дій, з вказаного раніше. Вітчим просто відгородився від усього і ніяк не реагує.

Піти з дому не можу, бо немає заощаджень. Друзів теж немає. Усі родичі з боку матері. Їхня реакція на мої дії аналогічна тій, що у мами.

Заробляти матір не дозволяє. Блог вести також. І ось як достукатися до людини, яка не бажає слухати?