Не люблю свою племінницю. Моя сестра виховувала одна дочку. Все їй дозволяла, потурала у всьому і ні в чому не відмовляла. Виростила егоїстку, як і слід було чекати. Я їй казала, що вона ще наплачеться з такою донькою, але сестра тільки гнівалася.
Так і сталося. Племінниці вже 20 років, ніде не працює та не вчиться. Після школи не вступила, вирішили з мамою, що підготується до наступного вступу. Але другого року племінниця вирішила піти на курси майстрів манікюру. Говорила нам усім, що робота прибуткова і можна вдома працювати, потрібно лише клієнтську базу набити.
Курси (платні) закінчила, попрацювала у кількох салонах, але з кожного йшла сама. Їй не подобалося рано вставати, слухати начальницю. Вдома спочатку робила манікюр та педикюр своїм подругам. Хтось із них платив, а хтось просто з тортиком приходив.
Але племінниці все це подобалося, адже мати її повністю утримувала, а з подругами можна попліткувати, каву попити.
Сестрі дочка не допомагає по дому ні в чому. Ось так племінниця сидить на шиї моєї сестри, яка порошинки з неї здувала.
Уявляю, яка старість на неї чекає. Зі мною вона не розмовляє, коли приходжу до них у гості, іде до своєї кімнати. Я не раз пояснювала їй, як треба поводитися. Кому це сподобається?
— Мамусю, ну скинь до п’ятниці хоч трохи, га? У мене тут такий курс із…
— Ти це серйозно, мам? Першоквітневий жарт, чи що? Так вже кінець місяця на дворі!…
Здається, у двадцять років у кожної дівчини замість очей — рожеві скельця, а в голові…
— Ти кого це в двір привів?! — Ганна Василівна так і завмерла на ґанку,…
— Мамо! Дідусь приїхав! Двері відчинила дівчинка років п’яти. Худенька, у яскраво-жовтих колготках, із розмальованими…
Мені шістдесят один. Я ніколи не належала до тих жіночок, що оббивають пороги поліклінік від…