Не люблю свою племінницю. Моя сестра виховувала одна дочку. Все їй дозволяла, потурала у всьому і ні в чому не відмовляла. Виростила егоїстку, як і слід було чекати. Я їй казала, що вона ще наплачеться з такою донькою, але сестра тільки гнівалася.
Так і сталося. Племінниці вже 20 років, ніде не працює та не вчиться. Після школи не вступила, вирішили з мамою, що підготується до наступного вступу. Але другого року племінниця вирішила піти на курси майстрів манікюру. Говорила нам усім, що робота прибуткова і можна вдома працювати, потрібно лише клієнтську базу набити.
Курси (платні) закінчила, попрацювала у кількох салонах, але з кожного йшла сама. Їй не подобалося рано вставати, слухати начальницю. Вдома спочатку робила манікюр та педикюр своїм подругам. Хтось із них платив, а хтось просто з тортиком приходив.
Але племінниці все це подобалося, адже мати її повністю утримувала, а з подругами можна попліткувати, каву попити.
Сестрі дочка не допомагає по дому ні в чому. Ось так племінниця сидить на шиї моєї сестри, яка порошинки з неї здувала.
Уявляю, яка старість на неї чекає. Зі мною вона не розмовляє, коли приходжу до них у гості, іде до своєї кімнати. Я не раз пояснювала їй, як треба поводитися. Кому це сподобається?
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…