Подруга сказала моїй мамі: “за те, що ви не любите чужих дітей, у вас ніколи не буде своїх онуків”, мені 30 років, я незаміжня, що дуже турбує мою маму, і тут такі побажання, я ледве втихомирила її, попросивши вибачення за те, що так все вийшло

Цього літа я всю відпустку провела з мамою на дачі. До мене в гості приїхала подруга із двома дітьми, п’яти та семи років.

Діти дуже не виховані, поводилися так, ніби їм усе дозволено, але подруга їм жодного разу не зробила зауваження, а лише сміялася їхній черговій витівці. Я спочатку терпіла все, потім зробила їй зауваження, але Настя здивувалася, що я не в захваті від її дочки і сина.

Сказала: «Це ж діти, а як, на твою думку, вони повинні поводитися? Сидіти цілими днями, чи що? Їм потрібна свобода».

Мене це так вразило, що я не знайшлася, що відповісти, ще й почувала себе винною, ніби то я в них на дачі, а не навпаки. Але якби я була там одна, я вже потерпіла б, але мені було незручно перед мамою, що я і їй зіпсувала відпустку.

Діти бігали по грядках, ганяли кота, який цілими днями сидів у кущах, ховався. Мама стримувала себе з останніх сил, але все ж таки не витримала, коли діти повністю вирвали на клумбі квіти і покидали їх, продовжуючи грати далі, як ні в чому не бувало.

Тоді мама не стала робити зауваження моїй подрузі, а просто посварила дітей (терпіння у неї урвалося), пообіцявши, що наступного разу покарає їх як слід. Що цікаво, діти почали поводитися трохи тихіше і стали питати у моєї мами дозволу, якщо хотіли щось взяти.

Але тут образилася подруга, що так зробили з її дітьми, зібралася їхати, сказавши на прощання, що була про нас найкращої думки. А моїй мамі сказала: “за те, що ви не любите чужих дітей, у вас ніколи не буде своїх онуків”.

Хочу додати, що мені 30 років, я незаміжня, що дуже турбує мою маму, і тут такі побажання. Я ледве заспокоїла її, попросивши вибачення за те, що так все вийшло.

Після того, подруга не дзвонить, не спілкується, всім знайомим розповідає, які ми обидві з дивностями. А я ще раз переконалася, що добро карається.