Коли я починала зустрічатися з чоловіком, у мене не було до нього глибоких почуттів, але чим ближче я його дізнавалася, тим більше починала перейматися повагою. Потім повага почала переростати в кохання, адже я відчувала, що людина віддає, намагається і ставить мої інтереси на перше місце.
Мені теж захотілося віддавати, намагатися зробити нашу хату затишною, оточити його турботою та любов’ю. Пройшло вже 12 років відколи ми познайомилися, і я ні дня не пошкодувала про свій вибір. Подруги іноді запитують: «Як ти можеш жити з такою прискіпливою людиною?».
І справді у кожного свої недоліки, але я навіть не можу з ним лаятися тому, що згадую найскладніші моменти в нашому житті. Він був поряд зі мною після важких операцій, під час появи дітей – підтримував, носив на руках, був поряд, оберігав. Я просто не можу лаятись і злитися на нього.
Не потрібно шукати ідеального чоловіка, потрібно шукати того, хто поважає тебе. Дуже сумно читати сповіді про нелюбих чоловіків тому, що «стало нудно», «пошкодувала» — адже тільки від нас залежить як ми будуватимемо світ навколо себе.
— Мамо, Богдан з нами їхати не хоче. На кухні пахло печеною картопелько з свіжим…
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…