Лариса вийшла зі свого кабінету і попрямувала у бік їдальні. Час обіду настав півгодини тому, але довелося затриматися, вирішуючи робочі питання.
– Ларисо Петрівно! Вам можна скласти компанію? – по дорозі до їдальні новий головний агроном опинився поряд із нею.
– Дивлюся, ви знову запрацювалися, як і я. Я не проти вашої компанії, Олеге Семеновичу.
– Так, я щось часто втрачаю початок обіду. За роботою час летить непомітно, ви розумієте.
Тут, на підприємстві, їдальня була спільна для всіх співробітників – починаючи від звичайних працівників і закінчуючи керівним складом. Зараз людей сиділо багато, але Лариса та Олег знайшли вільний столик на віддалі від інших.
Подивившись на робітників, що сиділи неподалік, Лариса згадала, як прийшла сюди працювати 30 років тому. Вона тоді тільки випустилася з технікуму, і першим щаблем у її кар’єрі стала посада помічника зоотехніка.
Начальник давав багато різних дрібних доручень, і вона постійно бруднила руки та одяг, коли займалася брудною роботою. Доброзичливого ставлення та заохочення від колег вона не зустрічала на той час. Ніхто не вірив, що колись Лариса досягне серйозного підвищення.
До того ж, всі керівники міцно трималися за свої посади. Але в неї все ж таки вдалося досягти своєї мети і отримати підвищення.
– То що скажете, Ларисо Петрівно? – повернув її в реальність Олег Семенович.
– Вибачте, ви про що? Я щось відволіклася від розмови, – Я кажу, чи не проти якось після роботи з’їздити зі мною посидіти в кафе? Я чув, у сусідньому селищі відкрився цілком пристойний заклад! Яка вам така ідея? – сказав він це схвильовано, і Лариса тільки зараз з подивом усвідомила, що всі його колишні знаки уваги і пропозиції спільно пообідати були не просто так, вони мали певне значення …
– А знаєте, я погоджусь, Олеге Семеновичу. Чому б і ні.
– Чудово! Значить, у п’ятницю запрошую вас поїхати, – зрадів він.
*****
Лариса була одного разу заміжня. Шлюб здавався щасливим, двоє дітей. Але все закінчилося для неї несподівано та болісно – чоловік пішов до іншої.
Вона тоді багато працювала, завжди хотіла досягти успіхів у кар’єрі. Тому й думала здебільшого про це, і не помітила, коли у чоловіка почали відбуватися зміни.
Доньки потихеньку росли, Лариса займалася ними та роботою – стала старшим зоотехніком. І згаяла той момент, коли чоловік почав віддалятися від неї і поступово проводив все менше часу вдома.
Тож для неї дуже несподіваною та трагічною стала новина про те, що він іде. Особливо коли вона дізналася, до кого. Лариса ще довго переживала розлучення з чоловіком, багато часу знадобилося, щоб прийти до тями після такого удару.
І в результаті вона вирішила, що стосунки з чоловіками не для неї. Вона допомагатиме дочкам вставати на ноги, багато працюватиме, а потім балуватиме майбутніх онуків. Цього їй вистачить, щоб життя, що залишилося, пройшло цілком насичено.
******
Лариса та Олег сиділи в кафе, грала легка приємна музика, Олег розповідав про себе, і Лариса спіймала себе на думці, що їй приємно сидіти і балакати ось так, почувається вона спокійно та спокійно поряд з такою людиною.
Всі ці відчуття вона не відчувала дуже давно. Тому коли Олег запропонував знову зустрітися, Лариса була рада і практично відразу погодилася.
******
За кілька місяців постійних зустрічей вони вже планували спільну відпустку. І вкотре після роботи вирішили трохи прогулятися, обговорюючи варіанти, куди поїдуть відпочивати.
– Тобі взагалі якийсь вид відпочинку більш цікавий? Море чи відвідування якихось культурних місць? Де ти завжди мріяла побувати, зізнавайся! – випитував у Лариси Олег.
Їй було приємно, що він так уважно ставиться до неї. І лестило його бажання поїхати в те місце, яке вона вибере.
– Знаєш, я на морі ніколи не була, можеш собі уявити? Купалася тільки в нашій місцевій річці, та на озеро кілька разів із родиною виїжджали багато років тому.
– Отже, треба це виправляти! – зайнявся ентузіазмом Олег. – Я бував на морі, але не згадаю, коли.
– Так, певно, можна зупинитися на цьому і шукати тепер конкретне місце. Але, якщо чесно… Не уявляю себе в купальнику та ще й на загальному пляжі. Я все ж таки дама вже у віці і виглядатиму безглуздо.
Він добродушно засміявся.
– Ларисо! Ось знайшла ти привід переживати. Ти найкрасивіша жінка! Та й тіло у тебе у чудовій формі. А якщо незручно ходити в купальнику, то можна вибрати якийсь закритий, зараз знаєш, який величезний вибір.
Їхню розмову перервав жіночий голос. Хтось покликав Ларису на ім’я. Вона обернулася і обомліла – неподалік неї стояла її рідна сестра.
Нова дружина її чоловіка.
Вони не бачилися з нею дуже давно, відколи Лариса дізналася, що роман у чоловіка саме з нею. Вона чула від знайомих, що колишній з сестрою переїхали жити в далеке місто, і раділа, що більше їх не побачить. Але ось, через стільки часу, зустріч все ж таки відбулася.
– Доброго дня, Ларочко. Давно ми з тобою не бачилися. Як справи? – Як ні в чому не бувало сестра.
– У мене все чудово. Сподіваюся, у вас також.
– З Романом? Так ми розлучилися років зо три тому. Я тепер живу тут, у цьому селищі, а він лишився в місті. До речі, не представиш мене своєму кавалеру?
Лариса перебувала в такому потрясенні від несподіваної зустрічі, що машинально представила їх одне одному. Вони обмінялися привітаннями, і сестра наполегливо приступила до розпитувань.
Де живуть, де працюють, чи не хочуть у гості її запросити якось. На пропозиції про гостей Лариса, нарешті, схаменулась, такої нахабності вона терпіти вже не збиралася.
Швидко розпрощавшись і повідомивши, що вони поспішають, вона взяла Олега під руку і повела подалі від родички. Він спитав, що відбувається, але Лариса не стала розповідати ту давню історію зі зрадою чоловіка та зрадою сестри. Це все ще було боляче, і одягати слова тепер ті неприємні спогади вона не могла і не хотіла.
******
Після цієї події сестра Ларисі не дала спокою. Вона з’явилася до них працювати. Як привід принесла тістечка і зефір у кошику, нібито вирішила урізноманітнити обід своїх знайомих.
Олег нахвалював смаколики, сказав, що вона дуже дбайлива. А Лариса сиділа похмура і вибудовувала в думках логічні обґрунтування дій підступної родички.
Олег – чоловік видний та цікавий, і, цілком очевидно – оскільки із Романом у сестри не склалося, новою жертвою вона обрала Олега. Він не зможе перед нею встояти, і на Ларису чекає повторення ситуації з колишнім чоловіком.
Але ж вона не готова переживати таке ще раз! Краще залишити Олега самій, доки сестра не повела його. Лариса вирішила уникати Олега.
Вона змінила свій звичайний час обіду, щоб не перетинатися з їдальнею. Іноді взагалі стала обідати у своєму кабінеті, аби не бачити його. Вона усвідомлювала, що поводиться безглуздо і дивно. Ну, а хто не без гріха, як то кажуть.
З Олегом вони все одно, звичайно ж, стикалися, все ж таки працювали в одній будівлі. Він нічого не розумів і намагався вивести Ларису на розмову, але та постійно вигадувала якісь приводи, щоб вислизнути. Кілька разів вона стала свідком, як сестра знову приходила і приносила йому частування.
Час відпустки наближався і Лариса прийняла факт, що нікуди вони з Олегом не поїдуть разом. Як раптом одного дня чоловік прийшов до неї в кабінет:
– Ларисо! Давай поговоримо вже як дорослі люди. Я нарешті зрозумів, чому ти мене уникаєш. Вчора ввечері до мене додому прийшла твоя настирлива сестра і все розповіла. Точніше, я натиснув, і вона розповіла – спочатку не хотіла, а тільки нав’язувалася мені і робила недвозначні натяки на зближення, – розповів він і продовжив:
– Але я розпитував про тебе, про ваші стосунки та причини твоєї холодності до неї. Вона розповіла про свого колишнього чоловіка. Вона стільки гидоти почала вивалювати, що я перервав цю змію, коли все зрозумів, і провів із дому!
Ларисо, якщо ти думала, що й мене вона, як твого чоловіка, буду приваблювати, ти помилилася. Я побачив її натуру. І твою бачу. Мені потрібна тільки ти і ніколи я тебе ні на кого не проміняю. Поїдеш зі мною у відпустку?
– Олеже… Поїду, звичайно, поїду. Пробач, що нічого не розповіла про сестру з чоловіком і так погано про тебе подумала… Я намагатимусь більше тобі довіряти і бути більш відкритою з тобою.
