Нас із чоловіком запросили на день народження. Ми майже ніколи не ходимо розважатися без сина, завжди разом. А тут нас запросила подруга, свято було без дітей, збиралися лише на 3 години (з 18 до 21, плюс дорога). Попросила сестру доглянути сина, нагодувати, поки нас не буде, допомогти з уроками. Дала їй квитки на концерт, щоби вона з ним сходила. Хоча син не дуже хотів, казав, що залишиться вдома займатися, я попросила сестру вмовити його (він її любить, пішов би з нею, якби вона покликала).
Син не маленький, йому вже 12 років, але має неврологічні проблеми з волею, зокрема. Тобто він залишиться голодним і уроки будуть не зроблені без нагляду. Син прийшов додому з музики в 16:50, а в нас електричка о 17:00 (машина була в ремонті, тому довелося виходити раніше, ніж могли б). Я йому казала, що треба йти до тітки, але він пішов додому та відключив телефон.
Концерт о 19.00. На початку шостої вечора зателефонувала сестрі, виявилося, що син у неї не був, попросила сходити до нас (ми близько одне до одного живемо). Вона відповіла, що хоче помити голову перед концертом. Це мене, м’яко кажучи, здивувало, адже вона мала цілий день, який вона провела вдома.
Зателефонувала о 17:40, сестра сказала, що не митиме голову, бо погано почувається і що якщо син не прийде до 18, сходить за ним. Зателефонувала о 18:20. Вона так і не дійшла до нього, проте була готова до виходу на концерт. Я попросила іншу сестру дійти до племінника, бо дізналася, що вона не поїхала на концерт. Сестра сказала, що має урок, але після нього вона зайде до нас.
Незабаром зателефонувала сестра моєму чоловікові, в паніці шукаючи молодшу, тому що в неї телефон був відключений. Тобто вона не проїхала пару зупинок до нас, щоб дізнатися, як там син, а спокійно пішла додому. Дійшовши до нас о 21:30, вона забрала молодшу сестричку і пішла, залишивши одного сина. Добре, хоч запитала, чи не побути з ним. Він відповів, що не треба і вона пішла. А сам потім дзвонив нам сумний та засмучений.
На жаль, іменинниця запізнилася на годину, тож святкування почалося о сьомій вечора. На заплановану електричку ми запізнилися, а наступна була лише о 22:15 та приходила о 22:50. Звичайно, якби була машина, ми були б удома вже о 22:30 чи навіть раніше.
Я дуже розраховувала на допомогу сестри. Якби я знала, що вона так поставиться до мого прохання, я б заздалегідь організувала синові заняття з репетиторами, залишила їжу в мікрохвильовій печі або попросили б дідуся його забрати (дідусь уже поїхав на дачу, коли ми дізналися, що сестра не зайшла до сина і поїхала на концерт без нього). Тобто він би не виявився покинутим на 6,5 години, голодним і з не зробленими завданнями.
