Настала у моєму сімейному житті криза. Я бачила, як все доходить до розлучення і ніяких надій не відчувала. Серед моїх знайомих відповідної кандидатури не було і вирішила за прикладом подруги зареєструватися на декількох сайтах знайомств.
Якось мені написала дуже, на мій погляд, гарна дівчина. Я не прочитала її анкету. Вона писала, що працює у поліції і зараз у відрядженні в нашій місцевості. Подумала, що просто в неї немає тут знайомих, вирішила познайомитись та поспілкуватися. Чому б ні, адже знайомства в органах дуже вітаються.
Потім дивлюсь, щось не так. Вона в мене питає: “А ти анкету мою читала?”. Виявилося, що вона шукає дівчину для близьких стосунків. Мене це просто налякало. Звичайно, я відмовилася, можливо я і розчарувалася в чоловіках, але не настільки!
Потім вона пояснила, що була одружена, є дитина. Коли розлучилася з чоловіком, то з подругою вирішили зайнятися цим – дві дівчини та хлопець. Потім зрозуміли, що хлопець їм не потрібен і почали займатися цією справою вдвох. А тепер вона на чужині і їй нудно і самотньо. Додала, що це дуже класно, я не пошкодую. Попередила, якщо я передумаю, то неодмінно зможу написати їй.
Ось щось, але на таке я точно не розраховувала. Далі почала ще спілкуватися з одним хлопцем. Я поставила в анкеті не справжнє місто, і він такий самий. Після недовгого спілкування з’ясувалося, що ми живемо недалеко одне від одного. Він несимпатичний, але не п’є і не курить. Весь такий правильний, але дуже виявився нудним. Старший за мене на один рік, жодного разу не був одружений, немає дітей, і досі живе з мамою.
Вирішили, що треба зустрітися і поспілкуватися живим. Але протягом півроку так і не відбулася жодна наша зустріч. Дзвонив і писав мені щодня. Робота в нього стала, але все-таки міг би знайти для мене час. Я навіть сама вже почала йому говорити, що можу приїхати, коли його мами не буде вдома. Але він пів року годував мене обіцянками. Але хто стільки часу когось чекатиме?
Потім ми помирилися із чоловіком і вирішили дати нашим стосункам ще один шанс. Я його просто видалила зі всіх мереж, а він не став ставити запитань. Так і закінчилися мої романи з інтернету. Було ще багато подібних історій, але ці поки що найбільше запам’ятовуються. І я залишилася при своїй думці про те, що краще знайомитись наживо.
— Знаю, що він тебе дратує, — мовив Денис дружині, — але ми ж сто…
В Анастасії з чоловіком усе ніби ладналося: дев’ятнадцять років разом, двоє діток — син та…
— Свекруха знову Новий рік з нами святкуватиме? — обурилася Олеся, ледь стримуючи роздратування. —…
Ганні вже п’ятдесят. Зі своїм чоловіком вона живе, як то кажуть, на віру — без…
— На Новий рік ми їдемо до мами, і крапка! Саме після розмови з тобою…
Лідія Сергіївна була жінкою, яка знала ціну кожному квадратному метру не з чуток. Сорок дев’ять…