— Я, звісно ж, тішуся, що після стількох років Лев почав спілкуватися з Іриною, нехай вона його й обвела навколо пальця зі спадком колись, але до чого тут я? — вигукує Яна.
— Та нехай роблять, що хочуть, — махнула рукою, вислухавши, двоюрідна сестра. — Навіщо тільки налаштовувати твою доньку тепер?
І взагалі, поклавши руку на серце, а тепер йому від того, що він провину на тебе переклав, тепліше стало, чи що? Щоб що? Ще раз сказати, що ти така-сяка? І що? Ти якось засмутилася від цього?
Чи йому раптом стало, де голову прихилити? Сестра з ним спадком поділилася раптово?
— Ні, звісно, — сміється Яна. — У зовиці снігу взимку не випросиш. Просто цікаво, що далі буде.
Яна пів року тому розлучилася після 16 років шлюбу. Є 14-річна донька, яка, зрозуміло, залишилася з матір’ю.
Розлучення відбулося через те, що чоловік зрадив їй. Та й взагалі, відверто кажучи, жили останніми роками погано, за інерцією, чи що.
Так буває, що дружина вкладається в сім’ю повністю, а чоловік сидить, склавши руки, і вважає, що його повинні вдома обслужити по повній програмі.
— І на роботі, і вдома, у побуті пальцем об палець Лев не поворухнув. В останні роки я і заробляла більше, – перераховує Яна. — Тож зрада — це та сама крапля. Остання.
Житло у Яни, в якому всі ці роки жила сім’я, — своє, спадкове, від бабусі, батьків не стало, коли вона зовсім крихіткою була.
З родичів — тітка, яка поступилася племінниці материною квартирою, а сама задовольнилася дачею, двоюрідна сестра, з якою були подругами все життя.
Родичі чоловіка ріднею так і не стали. Що свекруха, що зовиця, до Яни теплих почуттів не відчували.
До сина, схоже, теж.
Інакше як пояснити, що 10 років тому, коли свекрусі поставили небезпечний діагноз, вона пішла й оформила квартиру дочці за дарчою.
Тихенько, не сказавши сину ані слова. А син возив її по лікарнях, передавав їй гроші на лікування, які фактично від їхньої з Яною родини відривав.
— Багато туди пішло, — згадує Яна. — Але тоді і чоловік непогано заробляв. Та, думаю, ми могли б спільну квартиру купити, другу дитину запланувати, але свекруха хворіла понад три роки, житло ми так і не купили. Чоловік же не знав, що його так «прокотять».
Свекрухи не стало 7 років тому, коли чоловік дізнався, що успадковувати йому й нічого, був скандал.
Гучний і неприємний, після цього із зовицею він перестав спілкуватися взагалі.
Аж до того, що її ім’я в домі намагалися не згадувати, чоловік червонів, зеленів і таке інше.
Зовиця, до речі, тоді не стала й приховувати, що вона маму так обробила, навіть пишалася тим, що змогла так «умити» брата. Загалом, високі сімейні стосунки.
Яна на другу дитину так і не наважилася, та й життя з чоловіком до цього не спонукало, Яна кілька років боролася з бажанням поговорити з Левом і вирішити питання мирно: любові немає, давай розлучимося.
— Тільки донька й зупиняла, — зізнається вона. — Прив’язана була до батька, та й усі казали, мовляв, а чого ти хотіла після стількох років шлюбу? Чоловіки всі ліниві, побутом не хочуть займатися.
Не буває вічної любові та пристрасті, подружжя повинно (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) бути просто в одній упряжці, відчувати поруч лікоть одне одного, поважати…
А потім Яна зробила відкриття: чоловік не тільки її не поважає і лінується займатися побутом, в їхній «упряжці» їх з деяких пір троє: вона, чоловік і його заміжня коханка.
Відкриття було неприємним, але в серце не вразило, вирішила, що це доля посилає знак: треба розбігатися.
Яні тільки 40 років буде влітку, які її роки? Житло є, донька практично виросла.
Поставила чоловіка перед фактом: про твої гульки знаю, очі на них не закрию, збирай речі, йди, розлучаємося. І тут виявилося, що йти чоловікові нікуди.
Ні, він, звісно ж, спочатку хизувався, думав, що коханка розлучиться і вони почнуть нове щасливе життя, у дами серця була «зайва» дошлюбна квартира, яка, на думку Лева, повинна була стати новим сімейним гніздом, але…
— Розлучатися вона не стала, власність швиденько продала, поїхали кудись з чоловіком і дитиною, — говорить Яна. — А ось ми розлучилися.
Лев, розчарований у своїй пасії, намагався було повернутися до Яни, мовляв, зрозумів, усвідомив, був не правий, пробач, житимемо як раніше.
Як раніше Яну не влаштовувало, про що вона колишньому чоловікові й сказала.
Тепер чоловік винаймає однокімнатну квартиру, більше половини зарплати віддає. Сам готує, сам пере, мабуть, не сильно йому подобається його життя.
— Зате з Іриною помирився. Є ж плюс, — Яна лукаво клацає пальцями. — А тут донька принесла звістку: вона зустрічалася з батьком і тітонькою, яку й не пам’ятала зовсім. І виявилося, що через мене братик із сестрицею не спілкувалися стільки років!
— А просто тому мама моя, а твоя бабуся так зробила з квартирою, що знала твою матір і не хотіла, щоб вона у твого батька квартиру б віджала, — пояснила колишня зовиця. — І з татом би ми спілкувалися, та тільки твоя мама його проти мене налаштувала.
Яна посадила доньку читати закони: як і що ділиться при розлученні.
І питання задала: а чому зараз тітка Ірина не передасть татові його половину бабусиної квартири? Чому тато на орендованому живе?
На це питання у дівчинки відповіді не знайшлося, але, здається, зрозуміла.
Зате колишній сильно обурився: чому Яна доньку налаштовує проти нього і тітки? Колишній був посланий далеко і назавжди.
Важко налаштувати 14-річну доньку і пояснити їй, чому і як могла її мати відтяпати його спадок, а в тому, що Ірина тата «розвела як дурня», донька тепер стовідсотково переконана.
Історію розповіла І. П.
