Постійно переймаюся, що чоловік не може проводити зі мною 24/7, боюся, що так він мене покине

Хочу сепаруватися від чоловіка, але не знаю чи це не зіпсує наші стосунки.

Я не можу спокійно реагувати, якщо мій чоловік проводить час із будь-ким без мене — будь то його мама, близький друг чи колеги (на зустрічах після роботи). Мене всю ніби починає з’їдати зсередини думки настільки поплутані, що я навіть до пуття не можу зрозуміти, що саме штовхає мене на них.

Якщо з мамою, то думки, що він сумує за мамою та за колишнім життям до шлюбу. Якщо з другом — що йому хочеться проводити час без мене, то я йому набридла.

Якщо з колегами, то ревну до жіночої статі. Спільне в цьому все те, що я хочу мінімізувати його зустрічі з кимось без мене.

Я розумію, що це жахливо неправильно. До того ж мене саму це дуже напружує і з’їдає нерви. Я хочу сепаруватися від чоловіка, мешкати своє життя, знайти нові інтереси.

Але насправді все призводить до страху, що якщо ми відокремимося, то вже не повернемося до колишніх відносин.

До речі, стосунки у нас прекрасні, чоловік мене дуже кохає, але ця моя проблема щоразу спливає та порушує баланс. Ймовірно, це пов’язано зі сценарієм моїх батьків, які настільки віддалилися один від одного, що живуть як брат із сестрою під одним дахом.

Як опрацювати цю проблему та позбутися її? Адже продовживши жити так далі, я втрачу і себе, і чоловіка.

Ніна, 29 років