Багато моїх подруг не поспішають виходити на роботу після декретної відпустки. Одні кажуть, що виховання дитини важливіше за заробіток, інші просто планують другу, третю дитину.
Але це не для мене, кожний раз випрошувати у чоловіка грошей на все. Я 5,5 років була в декреті з двома дітьми, це було наше спільне рішення із чоловіком, бо з’явилося двоє дітей поспіль.
При цьому на мене чекали, запрошували на річні звіти з окремою оплатою. Поки була з дітьми вдома, закінчила очно-дистанційну магістратуру в іншому місті, їздила туди двічі на місяць.
А потім мене у декреті запросили працювати дистанційно. Відпрацювала у цій компанії півтора роки.
Після декрету вийшла на своє місце, хоч чоловік хотів, щоб я була вдома з дітьми. Потім через розмови я його переконала, що маю працювати.
Потім пройшов час і мені зателефонували і зробили гарну пропозицію щодо роботи з підвищенням з урахуванням моєї магістратури. А на колишній роботі не хотіли відпускати. Так і працювала у двох місцях.
А потім в один день чоловіка несподівано не стало, ще ранком будували плани на майбутнє, а ввечері його немає. Але ми з дітьми ми не пропали.
Я працюю, діти зростають, вже підлітки. А якби я тоді спокусилася та залишилася вдома? Довелося б починати з нуля.
Навіть страшно уявити, які б злдні нас тоді чекали з дітьми. Я дуже довго переживала те, що коханого чоловіка більше немає, але робота та діти допомогли впоратися.
