Працювала я і продавцем різних товарів, і офіціанткою, і посудомийкою, і покоївкою, та дизайнером, скрізь жах, люди, які спочатку приймають мене начебто нормально, вже через тиждень-два бувають незадоволені, причому я намагаюся виконувати свої обов’язки на повну силу, але пам’яті взагалі немає, розсіяність, я навіть не можу запам’ятати імена та обличчя

Мені 27 років, мене турбує ситуація з моєю роботою. Точніше, із роботами. Я ніде не утримуюсь довго, на кожній роботі маю постійні проблеми.

Так виходить, що люди, які спочатку приймають мене начебто нормально, вже через тиждень-два бувають незадоволені. Причому я намагаюся виконувати свої обов’язки на повну силу, але пам’яті взагалі немає, розсіяність, я навіть не можу запам’ятати імена та обличчя.

Або роблю завдання, а потім згадую, що клієнт хотів саме це, а я вже багато чого зробила, треба переробляти. Закінчила я виш за фахом дизайн, мати платила за платне навчання.

Я тільки там промучилась і нічого не знаю. Хоча з першого курсу я їй казала, що мені там не місце, що там сильні хлопці, а я в хвості та таланту нема.

Але вона дуже хотіла, щоб у мене була саме ця освіта. Я малюю погано, хоча звучить це дивно. Навіть соромлюся говорити, що я маю художню освіту, бо, малюючи гірше за середній рівень, гірше за тих, хто не вчився.

Працювала я і продавцем різних товарів, і офіціанткою, і посудомийкою, і покоївкою, та дизайнером. І скрізь жах.

Після вишу пішла дизайнером. На мене кричали всі кому не ліньки, з моєї вини газети не доходили до друку, клієнти були незадоволені друкарськими помилками.

Пішла звідти сама, стала погана атмосфера. Колеги прямо говорили, що тобі треба шоколаду більше їсти для мозку, мовляв, ти тупа дуже. І решта таких підколів.

А потім пішла в обслугу. Але вийшло не краще. На одній роботі (посудомийкою) протрималася тиждень, звільнили, бо я не могла запам’ятати в обличчя адміністраторів, яких було троє, усі блондинки та в однаковій формі.

Я по одягу людей запам’ятовую або за коміром волосся. Вони вирішили, що я приколююся, з однією вітаюся, з іншою ні, а я їх просто плутала. І звільнили.

І начальника я не могла запам’ятати, не привіталася. Потім покоївка. Пропрацювала пів року, звільнили.

Забути могла пляшку із засобом у номері, ковдру навиворіт і т.д. офіціанткою працювала місяць, не могла запам’ятати замовлення кому що треба. Я розумію, що це звучить смішно, але так воно і було все.

Коли мені говорять всі разом, я не можу запам’ятати. І плутаюсь постійно. Мені треба повторювати багато разів, а хто це робитиме.

Продавцем мені вдається більше, але теж, то не могла знайти одяг у підсобці потрібного розміру, то здачу не так давала.

Не знаю, що робити. Деякі натякають, що в мене не все гаразд із головою. До 4 класу я навчалася в корекційній школі 8 видів, це для дітей із затримкою та розумовою відсталістю.

Але оскільки я вирівнялася, мене перевели у звичайну школу і там я, як не смішно, навчалася до 7 класу на гарні оцінки, потім з’їхала з математики та точних наук.

Коли пишу в інеті, люди пишуть, ти грамотно пишеш, ти не тупа, як так, але я пишу так, тому що в мене просто зорова пам’ять хороша, це не моя заслуга, а українську вчила мало зовсім.

Мені ось що дано те й дано. А майже нічого не дано.

Я нічому не можу навчитися і все. Усі вже навчилися, а я ні. Я намагаюся, а виходить ще гірше.

Плавати навчалася з інструктором, і після 3 місяців він сказав, щоб я не витрачала свої гроші.  Так й не навчилася. І так далі.

Що робити у таких випадках? Коли я намагаюся щось запам’ятати, відчуття, що мозок вязне. Я навіть не знаю до якого фахівця мені потрібно звернутися.