— Наталко, а чи не занадто це радикальне рішення?
Таня облизала ложку від салату й кинула її в раковину.
— Ви понад рік разом і, начебто, все гаразд. Може, пару разів і був грубуватий. Але руку ж не підіймав…
Вона невинно кліпала очима.
— Вважаєш, мені варто було дочекатися, коли підійме? — запитала Наталка.
Електричний чайник за її спиною голосно закипів і вимкнувся. Поступово на маленькій кухні затихло. Таня мила посуд. Повільно й задумливо. Наталка дивилася у вікно.
Усього пару днів тому тут-таки, за круглим столом, застеленим квітчастою скатертиною, вони з Танею пили чай і весело реготали. На вікні стояла пляшка ігристого.
Вогні нічного міста грали на склі. Таня вже кілька разів пропонувала подрузі відкоркувати шипучий напій, але Наталка відмовлялася. У неї намічався серйозний захід — знайомство з батьками нареченого.
Заяви вони з Олегом поки не подавали, але освідчення від нього пролунало. Дивно трохи пролунало. Наталка сильно зніяковіла, але відмовити не змогла.
Після закінчення сеансу в кінотеатрі засвітилося світло.
Наталка збиралася залишити зал. Згребла в руки куртку, сумку, зібрала залишені Олегом пакети від чипсів. Раптом заграли фанфари.
Чоловік сів на одне коліно і промовив заповітну фразу. Присутні зааплодували.
Наталка думала, що наступного дня вони побіжать подавати заяву.
Однак, Олег сказав, що спочатку познайомить Наталку з батьками та родиною брата, а вже потім буде «паперова зобов’язалівка».
— Якось він швидко все організував. Навіть зі мною не порадився. Поставив перед фактом, — поскаржилася Наталка подрузі того ж вечора. — Їдемо до батьків! А я не готова. Я взагалі працюю в цей день. Довелося відпрошуватися.
— Не дурій! — відрізала тоді Таня. — Рішучий мужик — це добре.
— Не знаю, — знизала плечима Наталка. — Він начебто й не подумав про мене. Зробив так, як зручно йому.
Дівчина й раніше помічала, що Олег періодично забуває порадитися з нею, запитати, уточнити. Він робить по-своєму, а Наталка підлаштовується.
Якщо не виходило викрутитися, то чоловік сильно ображався. Він організував, витратив гроші й час, а вона, Наталка, не оцінила.
Можливо, хтось скаже, що це дзвіночок. І буде, напевно, правий. Шкода, що закохані люди, навіть відчуваючи деякі незручності, спричинені партнером, не одразу чують ці застережні нотки.
Знайомство з батьками відбулося.
Наталка їхала до них із захопленим почуттям закоханості в душі, а назад поверталася з твердим рішенням ніколи не виходити заміж за Олега.
Біля воріт милого приватного будинку Наталку зустрів майбутній свекор. З порога він обсипав дівчину компліментами.
— Проходьте, гості дорогі! — оголосив Василь Петрович, розчиняючи хвіртку. — Мати! Зустрічай дітей!
Наталці було приємно, що її зустрічають саме так. По-доброму, по-своєму.
Мама Олега їй дуже сподобалася. Обійнявши Наталку за плечі, Ірина Віталіївна провела невістку до літньої кухні.
— Ви не уявляєте, Наталко, як довго ми вас чекали! Думали, Олежка вже ніколи не одружиться, — похитала вона головою, подаючи Наталці фартух.
Олег із батьком сиділи в альтанці, свекруха чатувала пиріжки, а Наталка різала огірки для салату. Ірина Віталіївна не дала їй навіть руки помити. Одразу звеліла братися до роботи.
Брат Олега з родиною приїхав трохи пізніше.
Старший, Ігор, виявився повною протилежністю енергійного, веселого молодшого. Стриманий і небагатослівний, він обійняв маму, окинувши її уважним поглядом, ніби шукав щось нове в її образі.
Дружина Ігоря привіталася з Наталкою, представила їй маленьку донечку й одразу пішла в сад.
— Олександра в нас пані з характером, — напівшепотом поділилася Ірина Віталіївна. — Синочок її балує. Мужик, а посуд удома миє, пилососить і з дитиною сидить, поки Саша з подружками гуляє.
Наталка нахмурилася.
— Напевно, їм так комфортно, — обережно припустила вона.
Щось всередині неї відчайдушно протестувало проти слів свекрухи. Захотілося навіть посперечатися, але дівчина зупинилася.
У родині Наталки не було чіткого розподілу обов’язків.
Кожен робив те, що може, залежно від кількості вільного часу. Ремонт батьки робили разом, підлогу мили теж. І навіть стареньку автівку лагодили вдвох.
Мама любила копатися в деталях і допомагала татові. Наталка вважала, що так і має бути в родині. Підтримка, взаємодопомога.
Вони з Олегом разом не жили. Іноді залишалися ночувати одне в одного або проводили разом вихідні. Щодо домашніх обов’язків жодного разу не було суперечок, тому що…
Тому що не було їх. Наталка тільки готувала. Завжди тільки вона.
— Я мамонта приніс, ти — обробляй, — якось пожартував Олег.
Поставив магазинний пакет на стілець і вийшов із кухні. Наталка тоді посміялася, а тепер мимоволі задумалася.
Сонце починало хилитися до заходу, фарбуючи небо в багряні тони. У повітрі витав аромат свіжоскошеної трави й м’яса, що смажилося на мангалі.
Розмова за столом ставала все жвавішою. Лунали жарти, спогади з дитинства, обговорення останніх новин. Чоловіки випивали.
Василь Петрович постійно підливав у чарки синам біленького, підсміюючись над Ігорем. У нього чарка постійно опинялася повною.
Олег так само намагався жартувати над братом за те, що той занадто багато уваги приділяє дружині та доньці. Ігор накладав їм їжу, підливав напої, а коли стало прохолодно, віддав дружині свою куртку.
За весь вечір Ірина Василівна присіла з ними лише на кілька хвилин. Вона постійно носила виделки, тарілки, частування.
У якийсь момент Саша підвелася з місця й взялася допомагати їй збирати брудні тарілки. Її обличчя, і так зовсім не привітне, перекосилося гримасою роздратування.
Наталці стало не по собі. Вона могла б допомогти, але не додумалася. Просто весь вечір з жалем поглядала на Ірину Василівну.
— Не треба, Сашо, сядь, я приберу сама, — заторохтіла жінка.
— Мені не складно, — процідила крізь зуби Саша.
У розмову вклинився Василь Петрович. Він був уже добряче напідпитку.
— Правильно, невісточко, нічого сидіти королевою! — він вдарив кулаком по столу. — Це Ігор у тебе ганчірка, а в нас не попустуєш!
Саша тихо цокнула й закотила очі. Ігор обірвав батька.
— Тобі, по-моєму, досить, тату, — сказав він.
— Ану цить! — крикнув свекор і знову вдарив кулаком по столу. — Вчити він мене буде!
Одна з чарок похитнулася і впала. Вміст вилився в салат. Наталка відчувала, як за столом стрімко наростає напруга.
Вона подивилася на Олега з надією, що той втрутиться й вгамує батька, але чоловік уже щось говорив Ігорю.
Раптом роздався гучний звук посуду, що розбився. Усі обернулися й побачили, як перелякана Ірина Василівна стоїть посеред кухні. Осколки тарілок розсипалися біля її ніг.
— Мамо! Ну що ж ти безрука така! — фиркнув Олег.
Наталка вже збиралася зробити майбутньому чоловікові зауваження, як раптом Василь Петрович схопився з місця, побіг до дружини й щосили вдарив її по обличчю.
Ірина Василівна похитнулася, але встояла на ногах. Від переляку Наталка скрикнула, прикривши рот долонею. Ніхто, крім неї, здавалося, не здивувався.
Василь Петрович, важко дихаючи, дивився на дружину зверху вниз. Обличчя його перекосилося гримасою гніву й презирства. Він знову замахнувся, але його руку перехопив Ігор.
— Ах ти, тюхтій! — гарчав Василь Петрович, намагаючись вирватися.
— Усе! Тихо я сказав! — грубо наказав Ігор.
Він відвів батька до будинку.
Ірина Василівна повільно водила рукою по щоці, на якій уже палав червоний слід. З її очей текли сльози. Саша принесла холодний компрес і мазь від синців.
Наталка сиділа на своєму місці й не могла поворухнутися.
Вона лише обережно спостерігала за Олегом, який повернувся за стіл і осушив недопиту чарку. Він не намагався заспокоїти матір, не допоміг братові відвести батька.
— Олеже, може ти…, — Наталка осіклася.
Чоловік підняв голову, подивився на неї скляними очима і знову налив чарку.
Наталка немов прилипла до стільця.
У горлі застрягло німе запитання, яке вона, мабуть, задасть колись іншим разом. Вона бачила, як Олег залпом проковтнув вміст чарки, немов намагаючись заглушити не докори сумління, а щось інше, набагато глибше і темніше.
Його обличчя стало схожим на маску. Наталка вперше бачила свого обранця таким. Жорстоким, холодним й відстороненим.
Насилу підвівшись із місця, Наталка підійшла до Саші. Ірина Василівна вже пішла, а вона прибирала осколки.
— Пробач, будь ласка, а ви коли їдете в місто? — боязко запитала вона. — Ми з Олегом планували залишитися на два дні, але я…
— Вранці, — відгукнулася Саша. — Збери речі, поки Олег не бачить. Він усе одно зараз засне.
— Дякую, — прошепотіла Наталка.
Вона тихо поїхала на світанку.
Ні, виходить, що втекла. Втекла з цього будинку, від цієї дивної родини.
Пізніше вони зустрілися з Олегом. Розмова вийшла недовгою. Наталчин наречений взявся виправдовувати батька.
— Він у мене різкий. Мама його доводить. То впустить щось, то проллє. Тут хоч хто не стримається! Чотири тарілки з дорогущого набору угробити! А, між іншим, усе, що є в домі, батько купив.
Вона до пуття не працювала, нам із братом соплі підтирала. Ігор завжди мамсиком був. Досі під спідницю ховається. Тільки тепер у дружини.
Наталка не стала дослуховувати. Вона мовчки повернула Олегу обручку, повідомивши, що весілля не буде.
— Наталко, може ти подумаєш? — уточнила Таня.
Вона вимкнула кран й уважно подивилася на Наталку.
— Далеко не факт, що Олег схвалює те, що робить батько. Мені здається, у ньому більше говорить образа на брата.
— Знаєш, Таню, навіть розбиратися не хочу, — зітхнула Наталка.
— Не всі діти копіюють поведінку батьків, — не здавалася Таня.
— Щось мені підказує, що Олег ризикує скопіювати, — гірко посміхнулася Наталка. — Повторюся, що не хочу перевіряти це на собі.
Таня навіщось знизала плечима. Наталка знову відвернулася до вікна.
— Гей, подруго, не сумуй, — з усмішкою Таня сіла за стіл. — Давай святкувати твої незавершені заручини. Діставай ігристе!
Наталка з усмішкою відчинила дверцята холодильника. У голові промайнула думка, що пару днів тому вона врятувала себе від чогось недоброго.
***
Ця історія, якою поділилася наша читачка, промовисто показує, що знайомство з родиною може розкрити очі на ті риси характеру обранця, які були приховані за закоханістю.
Грубість, зверхність до слабших, байдужість до матері у вирішальний момент — це ті червоні прапорці, які не можна ігнорувати.
Пам’ятаймо: те, як чоловік ставиться до своєї матері та сестер, часто є передвісником того, як він ставитиметься до своєї дружини.
Чи траплялося вам побачити застережні знаки у поведінці обранця чи його родини, які змусили змінити плани на спільне життя?
