Прожили пів року, і він оголосив, що їде, просто подзвонив мені на роботу, сказав, що звільнився і сьогодні їде, що купив квартиру в іншому місті, коли я прийшла додому, він уже збирав речі, було боляче та прикро, діти до нього звикли, спробувала поговорити, він сказав, що не може тут жити, що в мені його все влаштовує, але йому тут нудно, потрібен свій простір, я була просто розчавлена і не знала, що сказати, та й бачила, що він уже все вирішив, виїхав, минуло трохи часу, почав писати, що нудьгує, не може спати, шукає роботу, але назад не повертався

Мені 40 років, двоє дітей, дочці 15 років та синові 7 років, розлучена. Познайомилася з чоловіком на сайті знайомств, спілкувалися телефоном, він з іншого міста, приїхав, зустрілися. Жалівся, що дружина йому зрадила і пішла до іншого.

Загалом здався спокійним, позитивним, з почуттям гумору і хоча б не сказала, що дуже сподобався, але було з ним якось затишно і спокійно, цим і підкупив, почали спілкуватися, приїжджав, познайомився з дітьми, потім переїхав.

Все було добре, знайшов роботу, правда, зарплата була невелика, але ще отримував пенсію, стосунки були хорошими, іноді казав, що не може тут звикнути, хоче жити у великому місті, я жила з дітьми в маленькому, але дуже гарному місті.

Гори чисте повітря. Прожили пів року, і він оголосив, що їде, просто подзвонив мені на роботу, сказав, що звільнився і сьогодні їде, що купив квартиру в іншому місті. Коли я прийшла додому, він уже збирав речі. Було боляче та прикро, діти до нього звикли.

Спробувала поговорити, він сказав, що не може тут жити, що в мені його все влаштовує, але йому тут нудно, потрібен свій простір. Я була просто розчавлена і не знала, що сказати, та й бачила, що він уже все вирішив. Виїхав, минуло трохи часу, почав писати, що нудьгує, не може спати, шукає роботу, але назад не повертався.

Приїжджав у гості, я сподівалася, що повернеться, прийняла, він говорив про повернення, а вранці прокинувся і сказав, що поїхав додому, подумати. Більше я його не приймала, сказала, що гостьових стосунків у нас не буде, щоб він не писав і не дзвонив, хоч він хотів зустрічей, кликав у гості.

Пройшло вже 1,5 роки, він періодично пише, я не відповідаю, хоча на душі кішки шкребуть і хочеться побачитись, не знаю. Не знаю, чи правильно я зробила, що не погодилася на зустрічі? Але з іншого боку розумію, що почувала б себе приниженою і не заслуговую на таку любов, а це, напевно, ще гірше.