При будь-якій нагоді чоловік обзиває мене страшною жирною коровою, а потім каже, що любить і мене, і дочку, для нього в сім’ї головне, щоб я була як топ модель, може я й не ідеальна господиня, але завжди вдома ж смачно поїсти, і ліжко свіже, і прибрано

Виникло бажання поділитися хоч із кимось своїм душевним болем. Протягом усього свого заміжжя і до шлюбу, я від свого чоловіка чую лише невдоволення та образи на свою адресу з приводу моєї зовнішності.

Щоб була картинка ясніша, розповім про себе, зріст 172, вага 68 кг. Все при мені. Друзі та просто знайомі люди кажуть, що в мене яскрава зовнішність, ефектна.

На вулиці хлопці та чоловіки звертають увагу. Хоча я ніколи не фарбуюся косметикою зухвало. Ніколи не було комплексів щодо себе, не було дефіциту уваги з боку сильної статі.

І я себе вважала досить привабливою. Але чоловік дав зрозуміти, що це далеко не так.

Одного разу сфотографував мене, сказав, подивися яка ти потворна. Тикав мені в обличчя телефоном, обзивав і глузував.

Каже, що жоден чоловік на мене таку навіть не подивиться. І так день у день.

Спимо в одному ліжку, але бажання спати з ним просто нема. Близькості у нас повноцінної так само немає.

У нього немає бажання, а я сама не хочу, тому що в цій справі він ніколи не думає про мене. Почуваюся просто підстилкою в ці рідкісні дні.

Наплачешся у ванній і знову все гаразд. Ще чоловік соромиться мене показувати своїм друзям та товаришам по роботі, тому що я потворна і товста.

Йому соромно їздити до друга зі мною, щоб посидіти сім’ями на свято. Він завжди знаходить відмовки йому, щоб мене брати.

Соромиться говорити зі мною по телефону, коли з товаришами по службі або друзями поруч. При будь-якій нагоді чоловік обзиває мене страшною жирною коровою.

А потім каже, що любить і мене, і дочку. Я не розумію його, мабуть, і не зрозумію.

Скільки з ним намагалася поговорити, та він мене не чує. Для нього в сім’ї головне, щоб я була як топ модель, а для мене в сім’ї головне порозуміння та кохання.

Може я й не ідеальна господиня, але завжди вдома ж смачно поїсти. І ліжко свіже, і прибрано. Так, я й не потвора.

Можу і пожартувати, можу і вислухати, пораду дати, якщо треба, завжди підтримаю. Він служить.

Я постійно з дитиною одна, завжди на нього чекаю вдома. Ні разу й думки не було про зраду, а на мене раз у раз бруд від нього ллється.

Я не розумію, у чому я не така? Може мені як дружини його товаришів по службі, закурити або попивати щось, або ж груди на своїх сторінках показувати? І вимагати, щоб він сидів біля мене?

Контролювати кожний його крок? Я вже не знаю як мені бути. Варіант про розлучення, мені не підходить (поки що).

Я не хочу втрачати сім’ю. Адже все зруйнувати просто, а збудувати важко.

 

You cannot copy content of this page