Приготування вечері це взагалі комедія чистої води, свекруха готувала своєму синові, а я готувала своєму чоловікові, і ввечері починалася лотерея, чию їжу він вибере, тут мені шкода чоловіка, він однозначно впадав у немилість чи мені, чи своїй мамі, ще у нас на балконі лише одна мотузка, варто мені включити пральну машинку, як мати мого чоловіка займала її, їй терміново треба було щось попрати руками та розвісити, а для моїх речей місця не вистачало

Моє життя схоже на справжній жах, а виною тому моя свекруха. Це постійні сварки за владу в домі та життя її сина мені порядком набридлі. І виходу я не бачу. Терпіти більше нема сил. Живемо зі свекрухою у її двокімнатній квартирі. Але так було не завжди. Відразу після весілля ми оселилися на орендованій квартирі. Чоловік працював, а я закінчувала університет.

Нам доводилося економити на відпочинку та розвагах, щоб довести його мамі, що ми самостійні та можемо жити окремо. Але оплату за останній курс навчання підняли, і ми змушені були відмовитися від орендованого житла та переїхати до свекрухи. Ось тут все і почалося.

Спочатку це були безневинні причіпки щодо посуду. Одного разу я пів години шукала каструлю, яка чомусь опинилася в іншій шафі. І так у всьому. Я поставлю в одному місці, свекруха переставить в інше. Я знову поверну на місце, а вона не поступається. Чоловіка це тішило. Перший час. Потім вона вирішила, що посудом мене не вивести з себе, і в хід пішла важка артилерія – музика.

Свекруха дізналася, що я ненавиджу одного виконавця, різко стала його фанаткою, і щоранку починалося з його пісні. У помсту я включала їй глуху попсу, яка її просто-таки дратувала. Так ми бажали одна одній доброго ранку. Приготування вечері це взагалі комедія чистої води. Вона готувала своєму синові, а я готувала своєму чоловікові. І ввечері починалася лотерея, чию їжу він вибере.

Тут мені шкода чоловіка, він однозначно впадав у немилість чи мені, чи своїй мамі. Ще у нас на балконі лише одна мотузка. І варто мені включити пральну машинку, як мати мого чоловіка займала її. Їй терміново треба було щось попрати руками та розвісити. А для моїх речей місця не вистачало.

Одного разу я винесла її білизну на вулицю, мотивуючи це тим, що вона сильно мокра, а моя після машинки майже суха. Після цього мало не сталася велика сварка, дякую чоловік повернувся з роботи.

І таких прикладів багато. А нещодавно чоловік завів розмову про дітей, але як у такій обстановці можна ростити дитину? Чоловік як справжній дипломат дотримується нейтралітету і не приймає жодної з двох сторін. Він вважає, що нам зайнятися просто більше нічим, як дошкуляти одна одній.

Не знаю, як мені вчинити? Що зробити, щоб свекруха відстала від мене і не дошкуляла більше? Може онук чи внучка її виправлять? Може, потім буде менше часу на те, щоб доводити мене до стану нервового зриву?