Моє життя схоже на справжній жах, а виною тому моя свекруха. Це постійні сварки за владу в домі та життя її сина мені порядком набридлі. І виходу я не бачу. Терпіти більше нема сил. Живемо зі свекрухою у її двокімнатній квартирі. Але так було не завжди. Відразу після весілля ми оселилися на орендованій квартирі. Чоловік працював, а я закінчувала університет.
Нам доводилося економити на відпочинку та розвагах, щоб довести його мамі, що ми самостійні та можемо жити окремо. Але оплату за останній курс навчання підняли, і ми змушені були відмовитися від орендованого житла та переїхати до свекрухи. Ось тут все і почалося.
Спочатку це були безневинні причіпки щодо посуду. Одного разу я пів години шукала каструлю, яка чомусь опинилася в іншій шафі. І так у всьому. Я поставлю в одному місці, свекруха переставить в інше. Я знову поверну на місце, а вона не поступається. Чоловіка це тішило. Перший час. Потім вона вирішила, що посудом мене не вивести з себе, і в хід пішла важка артилерія – музика.
Свекруха дізналася, що я ненавиджу одного виконавця, різко стала його фанаткою, і щоранку починалося з його пісні. У помсту я включала їй глуху попсу, яка її просто-таки дратувала. Так ми бажали одна одній доброго ранку. Приготування вечері це взагалі комедія чистої води. Вона готувала своєму синові, а я готувала своєму чоловікові. І ввечері починалася лотерея, чию їжу він вибере.
Тут мені шкода чоловіка, він однозначно впадав у немилість чи мені, чи своїй мамі. Ще у нас на балконі лише одна мотузка. І варто мені включити пральну машинку, як мати мого чоловіка займала її. Їй терміново треба було щось попрати руками та розвісити. А для моїх речей місця не вистачало.
Одного разу я винесла її білизну на вулицю, мотивуючи це тим, що вона сильно мокра, а моя після машинки майже суха. Після цього мало не сталася велика сварка, дякую чоловік повернувся з роботи.
І таких прикладів багато. А нещодавно чоловік завів розмову про дітей, але як у такій обстановці можна ростити дитину? Чоловік як справжній дипломат дотримується нейтралітету і не приймає жодної з двох сторін. Він вважає, що нам зайнятися просто більше нічим, як дошкуляти одна одній.
Не знаю, як мені вчинити? Що зробити, щоб свекруха відстала від мене і не дошкуляла більше? Може онук чи внучка її виправлять? Може, потім буде менше часу на те, щоб доводити мене до стану нервового зриву?
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…