-У них зараз таке становище важке, зять під час початку повномасштабної втратив хорошу роботу, пішов в місцеву оборону, але згодом повернувся за станом здоровʼя. Влаштувався звичайно, але вже не так розкішно. Аби тягнути. І головне, я далеко, допомогти зовсім нема чим. А зараз такий зручний випадок підвернувся, – засмучується Зоя Олексіївна.
Донька Зої Олексіївни Марина 6 років тому вийшла заміж за свого однокурсника-киянина, отже, на малу батьківщину не повернулася. У її чоловіка Михайла у столиці мама та двокімнатна квартира мами.
-Сваха на пенсію вийшла рік тому, – каже Зоя Олексіївна, – їхні пенсії з нашими не порівняти, ниє, але я вважаю, що скаржитися їй гріх. У нашому віці вже багато не треба, тим паче однієї. На квартиру пільги оформила, у квартирі є все. А молодим ще наживати та наживати.
Марина та Михайло спробували пожити разом із мамою чоловіка, конфліктів не було, Марина, розуміючи, що до чужого монастиря зі своїм статутом не ходять, не сперечалася, терпіла та згладжувала гострі кути. Але за рік пара взяла в кредит квартиру: мами теж допомогли грошима.
-Ми тоді з чоловіком добре були влаштовані. – каже Марина, – Можна було й довше накопичувати, але жити зі свекрухою не хочу. Начебто не чіпляється, але погляди в неї якісь “старорежимні” чи що. Дружина мусить те, дружина винна це. Чоловік – глава сім’ї, як скаже, так і буде. Набридло слухати такі приклади.
Молоді переїхали, і у них зʼявився син. Дружина пішла в декрет, а Михайло продовжив працювати.
-І все виходило, кредит платили, навіть квартирку свою обставляли потихеньку. Вийшла дочка з декрету, – розповідає Зоя Олексіївна, – хоч як вийшла… Онук три дні до садка сходив і на місяць сіли на лікарняному. І потім так само, зрештою, їм сказали, що він алергік, якщо далі так піде – буде астма, краще в дитячий садок не ходити.
Подружжя порадилося і Марина сіла вдома, обравши здоров’я сина, а незабаром батька попросили з роботи на вихід: підприємство не витримало натиску податків і залишилися на роботі тільки директор і головний бухгалтер. Зять Зої Олексіївни спочатку намагався знайти роботу з колишньою зарплатнею, але це виявилося неможливим.
– Тоді пішов уже туди, де брали, – розводить руками мама Марини, – жити треба на щось. І кредит треба платити.
Рівень життя сім’ї суттєво знизився: харчування, комунальні, борги – більше не вистачало.
-Нічого, – говорила і продовжує говорити мама Михайла, – знали добрі часи, тепер дізнайтесь і погані. Терпи, Марино, вивертайся, економ. Дружина має пристосовуватися вміти.
Марина від цих розмов морщилася (знову дружина винна), але терпіла. А нещодавно зателефонувала їй колишня однокурсниця.
-У них у фірмі вакансія з’явилася непогана, – каже молода жінка, – сама моя приятелька готується піти у декрет, тимчасово на своє місце шукала співробітника, згадала про мене. А зарплата там шикарна! Я б із задоволенням попрацювала, якраз до самої школи сина, а потім щось інше знайшла б. Та й хто знає, може й завжди вдалося б закріпитися на новій роботі.
Місце роботи знаходилося буквально поряд із квартирою Зої Олексіївни. Їй і подзвонила Марина, мовляв, допоможіть, онука привозитиму, їжу для нього в контейнерах. Ми інакше не витягнемо.
-Я пообіцяла, що ми свекрусі оплачуватимемо комуналку, даватимемо трохи грошей зверху, – каже Марина, – адже вона з онуком із задоволенням час проводила, сама говорила так завжди.
-А скільки там платитимуть? – спитала свекруха, – та це ж у півтора рази більше, ніж Мишко отримує. Гаразд, я подумаю до вечора.
-А увечері зателефонувала доньці, – розповідає Зоя Олексіївна, – і відмовилася. Не сидітиму. І добре б боялася не впоратися з хлопчиськом, хоч він у нас розумний і вже не важко з ним, ні, причину назвала дику!
-Це неправильно, – сказала невістці, – коли дружина отримує більше за чоловіка. Так не повинно бути. Чоловік повинен почуватися здобувачем та главою сім’ї, а не навпаки!
-Якщо няню шукати, – каже Марина, – весь сенс моєї роботи губиться. Син же із проблемами, хто погоджується, той дорого запитує, сенсу працювати тоді ніякого. Своя мати далеко і вона працює ще.
Маму намагався умовити Михайло. Але отримав ту ж відповідь: не можна, щоб дружина більше за чоловіка отримувала, нехай невістка сидить і терпить.
-Порадила Мишкові роботу поміняти, наче це так легко! – Усміхається Марина, – Знайде, поміняє, але це місце від мене піде. Ось що в голові свекрухи? Тирса? Я чоловікові сказала, що бачити свекруху не хочу. Нехай сидить і терпить зі своїми принципами.
